French
DeutschГорленко Володимир Федорович — Вікіпедія
| Горленко Володимир Федорович | |
|---|---|
| Народився | 21 листопада 1927 (96 років) Вовна, Шосткинський район, Харківська округа, Українська СРР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | етнограф |
| Alma mater | МДУ |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Науковий керівник | Козаченко Антон Іванович |
| Заклад | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України і КНУ імені Тараса Шевченка |
Володимир Федорович Горленко (нар. 21 листопада 1927, Вовне) — український етнограф. Доктор історичних наук (1990).
Народився 21 листопада 1927 року в селянській родині в селі Вовне Шосткинського району (сьогодні Сумської області)[1][2]. 1953 року з відзнакою закінчив історичний факультет Московського державного університету[1][2]. Після цього проходив аспірантуру в Інституті етнографії імені М. М. Миклухо-Маклая[1], під час якої досліджував етнографічні матеріали в архівах Москви та Санкт-Петербурга, брав участь в етнографічних експедиціях, вивчав відомості з української етнографії[1]. Науковим керівником Володимира Горленка був бібліограф і етнограф Антон Козаченко[1].
Після успішного завершення аспірантури з 1957 року працював в ІМФЕ АН УРСР у Києві, єдиній тоді в Україні науковій установі з відділом етнографії (сьогодні належить до НАН України)[1][2]. Захистив кандидатську дисертацію на тему історії української етнографії від початків етнографії як науки до середини XIX століття[1]. У 1965—1971 роках за сумісництвом викладав етнографію в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка[2], на історичному факультеті якого в 1965 році вперше став ініціатором читання курсу «Історія української етнографії», а згодом також другого спецкурсу «Культура та побут українців»[1]. У 1975—1980 роках обіймав посаду завідувача відділу етнографії ІМФЕ АН УРСР[2]. У 1981—2004 роках працював на посаді провідного наукового співробітника[2]. У 1988 році в Києві захистив докторську дисертацію «Становление украинской этнографии конца XVIII — первой половины XIX в.»[1]. 1990 року здобув науковий ступінь доктора історичних наук[2]. Крім КНУ, також за сумісництвом працював викладачем етнографії й у низці інших вищих навчальних закладах Києва[2].
Головним напрямком дослідження Володимира Горленка є українська етнографія[1]. Автор статей і монографій з історії, теорії й становлення методики української етнографії, господарства та матеріальної культури українців, питань українського народознавства[2]. Працював над невиданими працями «Традиції народно-побутової культури українців» і «Регіональний історико-етнографічний атлас України, Білорусії та Молдавії. Вип. 1. Народна землеробська техніка»[2]. Співзасновник і учасник науково-методичної ради Київського музею народної архітектури та побуту УРСР, член редакційної колегії міжнародного видання «Ethnologia Slavica»[2]. Був науковим керівником дисертантів В. Борисенко, Л. Артюх[1].
- Нове про творчу та суспільно-політичну діяльність Т. Г. Шевченка // РЛ. 1959. № 2
- О периодизации истории украинской этнографии. — СЭ, 1961 г., № 1, с.
- Нариси з історії української етнографії та російсько-українських етнографічних зв'язків. — К.: Наукова думка, 1964 р. — 248 с.
- В. П. Милорадович: до 120-річчя з дня народження. — НТЕ, 1966 р., № 2, с. 83 — 85.
- Народна землеробська техніка українців. К., 1971 (у співавторстві)
- Традиційно-побутова культура і звичаї українців другої половини XVII—XVIII ст. // Історія Української РСР. К., 1979. Т. 2
- З історії формування наукової методики народознавства // НТЕ. 1980. № 4
- Об этнониме «черкаси» в отечественной науке конца 18 — первой половины 19 ст. // Сов. этнография. 1982. № 3, с. 96 — 108.
- Спільнослов'янські елементи в традиційній матеріальній культурі українців. К., 1983
- До питання етнографічної типології народних землеробських знарядь українського селянства // Нар. творчість. 1984. № 4
- М. О. Максимович як етнограф. — НТЕ, 1984 р., № 6, с. 31 — 36.
- Етнографія Києва і Київщини: традиції і сучасність. — К.: Наукова думка, 1986 р. — 271 с.
- Традиционно-бытовая культура Полтавщины в работах отечественных исследователей к.18 в. — «Всесоюзная научная конференция по историческому краеведению. 1-я. ТД», К., 1987 г., с. 275—276.
- Становление украинской этнографии конца XVIII — первой половины ХІХ в. — К.: Наукова думка, 1988 г. — 214 с.
- Становлення і розвиток матеріальної культури української народності (XIV — середина XVII ст.) // Укр. народність: Нариси політ. та соц.-етніч. історії. К., 1990
- Про походження назви «черкаси» щодо українців 16 — 17 ст. — Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина (К.), 1993 р., т. 2, с. 27 — 34.
- До проблеми вивчення етнографічної групи українців «литвини». — «Полісся: мова, культура, історія», К., 1996 р., с. 194—200.
- Украинцы // Народы и религии мира[ru]. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998.
- Ремесла і промисли козацького краю: 16 — 18 ст. — ПУ, 1998 р., № 3-4, с. 97 — 102.
- Українці: Істор.-етногр. дослідж: У 2 кн. Опішне, 1999, кн. 1. (у співавторстві)
- Литвини півночі України — ймовірний уламок нащадків племені літописних сіверян // ПУ. 2001. № 1–2, с. 84 — 103, 46 іл.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Борисенко В. К. До 90-річчя від дня народження видатного етнолога Володимира Горленка // Народна творчість та етнологія : наук. журн.. — Київ, 2017. — № 6 (370). — С. 19-21. Архівовано з джерела 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Наулко В. І. Горленко Володимир Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
