French
DeutschГрижа стравохідного отвору діафрагми — Вікіпедія
| Грижа стравохідного отвору діафрагми | |
|---|---|
 A drawing of a hiatal hernia | |
| Інші назви | Hiatus hernia, «хіатальна грижа», ГСОД |
| Спеціальність | Гастроентерологія, загальна хірургія |
| Симптоми | Смак кислоти в задній частині рота, печія, проблеми з ковтанням[1], гикавка |
| Ускладнення | Залізодефіцитна анемія, перекрут[en](заворот), кишкова непрохідність[1] |
| Типи | Sliding, paraesophageal[1] |
| Фактори ризику | Obesity, похилий вік, major trauma[1] |
| Метод діагностики | Ендоскопія, medical imaging, manometry[1] |
| Лікування | Raising the head of the bed, weight loss, medications, surgery[1] |
| Препарати | H2 blockers, proton pump inhibitors[1] |
| Частота | 10–80 % (US)[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| OMIM | 142400 |
| DiseasesDB | 29116 |
| MeSH | D006551 |
 Hiatal hernia у Вікісховищі | |
Грижа стравохідного отвору діафрагми («хіатальна грижа») — це тип діафрагмальної грижі, при якій органи черевної порожнини (як правило, шлунок) прослизають через діафрагму в середній відділ грудної клітки .[1][2] Це може призвести до гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або ларингофарингеального рефлюксу (ЛПР) із такими симптомами, як присмак кислоти в ротовій порожнині або печія.[1][2] Серед інших симптомів можуть бути проблеми з ковтанням і біль у грудях.[1] Ускладнення можуть включати залізодефіцитну анемію, заворот або кишкову непрохідність.[1]
Грижі стравохідного отвору діафрагми вперше були описані в 1853 році, а вперше діагностовані за допомогою рентгенівських променів у 1900 році.[3]
Від 10 % до 80 % людей у Сполучених Штатах страждають.[1] Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки.[4] Стан стає більш поширеним з віком.[4]
Найпоширенішими факторами ризику є ожиріння та літній вік. Інші фактори ризику включають велику травму, сколіоз і певні види хірургічного втручання. Існує два основних типи: ковзна грижа, при якій тіло шлунка зміщується вгору; і параезофагеальна грижа, при якій орган черевної порожнини зміщується поруч із стравоходом.[1]
Діагноз можна підтвердити за допомогою ендоскопії або медичної візуалізації. Ендоскопія, як правило, потрібна лише тоді, коли наявні тривожні симптоми, симптоми стійкі до лікування або особа старше 50 років.[1]
Симптоми грижі стравохідного отвору діафрагми можна зменшити за допомогою таких змін, як підняття узголів'я ліжка, зниження ваги та коригування харчових звичок.[1] Ліки, які знижують кислотність шлункового соку, такі як H2-блокатори або інгібітори протонної помпи, також можуть допомогти з симптомами.[1] Якщо стан не покращується за допомогою ліків, варіантом може бути операція з проведення лапароскопічної фундоплікації[en].[1]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Roman, S; Kahrilas, PJ (23 жовтня 2014). The diagnosis and management of hiatus hernia. British Medical Journal (Clinical Research Ed.). 349: g6154. doi:10.1136/bmj.g6154. PMID 25341679. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 16 грудня 2019.
However, the exact prevalence of hiatus hernia is difficult to determine because of the inherent subjectivity in diagnostic criteria. Consequently, estimates vary widely—for example, from 10% to 80% of the adult population in North America
- ↑ а б Hiatal Hernia. PubMed Health. Архів оригіналу за 28 April 2017. Процитовано 6 травня 2017.
- ↑ Stylopoulos, Nicholas; Rattner, David W. (January 2005). The History of Hiatal Hernia Surgery. Annals of Surgery. 241 (1): 185—193. doi:10.1097/01.sla.0000149430.83220.7f. ISSN 0003-4932. PMID 15622007. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ а б Smith, RE; Shahjehan, RD (January 2020). Hiatal Hernia. PMID 32965871.
- А. В. Малиновський, Д. В. Корчовий, С. Ю. Бадіон (2019) НОВИЙ МЕТОД НЕНАТЯЖНОЇ АЛОПЛАСТИКИ ГІГАНТСЬКИХ ГРИЖ СТРАВОХІДНОГО ОТВОРУ ДІАФРАГМИ. Хірургія України.— 2019.— № 4.— С. 48—51.
