Грімоальд III (князь Беневентський) — Вікіпедія

Грімоальд III
Народився	8 століття
Помер	квітень 806
Діяльність	аристократ
Титул	prince of Beneventod
Рід	Династія Гаузіанів
Батько	Арехіз II[1]
Мати	Adelpergad[1]
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Грімоальд III, князь Беневентський (788—806), син князя Арехіза II і Адельперги.

У 787 він та його брат Ромоальд були послані батьком як заручники до короля франків Карла Великого, який захопив Італію аж до Салерно.

Після смерті батька і брата Грімоальду було дозволено повернутись до Беневенто. Він визнав сюзеренітет короля франків, однак користувався фактичною незалежністю від його влади, оскільки був захисником Італії від візантійців. У 788 давав відсіч війську візантійців на чолі з Адельчізом, сином останнього короля лангобардів Дезидерія. Об'єднане військо франків і лангобардів на чолі з Грімоальдом, Вінігесом і герцогом Сполетським Гільдепрандом перемогло візантійців одразу після їх висадки на берег.

Пізніше Грімоальд намагався звільнитися від залежності короля франків, проте сини Карла Великого Піпін Італійський та Карл Молодший у 792 змусили його підтвердити васальну присягу.

• Gwatkin, H. M., Whitney, J. P. (edd.) The Cambridge Medieval History: Volume II—The Rise of the Saracens and the Foundations of the Western Empire. Cambridge: Cambridge University Press, 1926.
• Oman, Charles. The Dark Ages 476—918. London: Rivingtons, 1914.
• |Hodgkin, Thomas. Italy and her Invaders. Oxford: Clarendon Press, 1895.
• McKitterick, Rosamond. The Frankish Kingdoms under the Carolingians, 751—987. London: Longman, 1983. ISBN 0-582-49005-7.