French
DeutschГюрза — Вікіпедія
| Гюрза | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Macrovipera lebetina Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Vipera lebetina Coluber lebetinus | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
|
Гюрза (Macrovipera lebetina) — вид отруйних змій з роду велетенських гадюк родини гадюкові. Має 6 підвидів. Інша назва — «левантійська гадюка».
Загальна довжина досягає 2 м й ваги до 3 кг. Втім зазвичай дрібніше — до 160 см. Голова дуже велика, широка, морда округла, зіниці вертикальні. Верхня поверхня голови вкрита ребристою лускою, лише лусочки кінчика морди без реберець. Надочноямкових щитків немає. Навколо середини тулуба є 23—27 рядків луски. Черевних щитків — 126—181, підхвостових — 33—53 пари. Анальний щиток не розділений.
Забарвлення верхньої сторони тулуба сірувато-коричневе. Малюнок коливається у різних підвидів. Відомі екземпляри майже чорного та коричневого кольору без малюнка. У деяких підвидів уздовж тіла проходить рядок поперечно витягнутих темно-бурих смуг, а уздовж боків — дрібніші темні плями. Черево світле, у дрібних темних цятках.
Мешкає в Західній, Середній та Південній Азії до Північно-Західної Індії, а також на островах Середземного моря.
Полюбляє пустельні та гірсько-степові біотопи, зокрема сухі передгір'я, схили гір, порослі чагарником, кам'янисті ущелини з невеликими струмками й джерелами, фісташкові редколісся. З'являється на околицях міст, наприклад, в районах міських звалищ, багатих щурами, у садах та парках. Зустрічається на висоті до 2500 м над рівнем моря.
Навесні веде денний спосіб життя, а у літню спеку активність набуває змішаного характеру — стає активною вранці та ввечері, а також у сутінках й в першу половину ночі. У травні з настанням спекотних днів відбуваються переміщення гюрзи зі схилів гір униз до джерел й вологих місць. У цей же час скупчення змій розосереджуються, і кожна змія займає свою мисливську ділянку.
У жовтні спостерігається концентрація гюрзи біля місць зимівлі, у листопаді змії йдуть у зимувальні хованки. Найчастіше для зимівлі використовує глибокі тріщини й печери на крутих схилах та у скелястих каньйонах або порожнечах, промоїни у глинястих урвищах та ярах. Середня тривалість зимівлі становить 130—150 днів. Вихід із зимівлі розтягнутий з березня до середини квітня. Першими з зимівлі виходять самці, коли температура повітря прогрівається не менше ніж до 10 °C, а приблизно через тиждень після них виходять самки. Близько двох тижнів змії тримаються групами поблизу місць зимівлі.
Гюрза — дуже небезпечна отруйна змія, після її укусу домашні тварини та люди тяжко хворіють й нерідко гинуть. Отрута різко вираженого гемолітичного дії (впливає на кров і кровотворні органи). Гюрза є основним «постачальником» отрути, від неї отримують отруту для потреб фармакології й медицини.
Доросла гюрза живиться дрібними ссавцями, переважно гризунами, рідше живиться ящірками та зміями. Іноді пташенятами. Новонароджені зрідка поїдають комах.
Це яйцекладна змія. Період парування сильно розтягнутий — з квітня до початку червня. Відкладання яєць триває з кінця червня до кінця серпня. Самки відкладають від 8 до 25 яєць, але відомі й більші кладки — до 43 яєць. Інкубаційний період триває від 25 до 50 діб. Новонароджені особини мають довжину 25-28 см.
Станом на 2024 рік описано 6 підвидів[1]:
- Macrovipera lebetina lebetina
- Macrovipera lebetina cernovi
- Macrovipera lebetina obtusa
- Macrovipera lebetina schweizeri
- Macrovipera lebetina tranmediterranea
- Macrovipera lebetina turanica
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 218—221). — ISBN 5-98092-007-2
- Дунаев Е. А., Орлова В. Ф. Змеи. Виды фауны России : атлас-определитель — М. : Фитон XXI, 2014. — 120 с. (с. 90—91). — ISBN 978-5-906171-61-0
- Змеи Кавказа: таксономическої разнообразие, распространение, охрана / Туниев Б. С., Орлов Н. Л., Ананьева Н. Б., Агасян А. Л. — СПб-М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2009. — 224 с. (с. 112—115). — ISBN 978-5-87317-594-9
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 327—329, 388)
- Dobiey, M. & Vogel, G. 2007. Venomous Snakes of Africa/Giftschlangen Afrikas. Terralog 15, Edition Chimaira, Frankfurt am Main, 150 pp.
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 421—422). ISBN 978-1-4081-5459-5
