Давидова Людмила Петрівна — Вікіпедія

Давидова Людмила Петрівна
Людмила Петровна Шляхтур
Зображення
Зображення
Дата народження29 березня 1939(1939-03-29)[1]
Місце народженняТула, СРСР
Дата смерті25 грудня 1996(1996-12-25)[1] (57 років)
Місце смертіМосква, Росія
ПохованняДомодєдовське кладовищеd
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1962)
Професіяакторка
Кар'єра19601988
IMDbID 0205877

Людмила Давидова (до шлюбу Шляхтур; нар. 29 березня 1939, Тула — пом. 25 грудня 1996, Москва) — радянська російська акторка кіно і театру.

Виконавиця характерних ролей. Особливо відома за ролями Вірки-модистки з фільму «Місце зустрічі змінити не можна» та Наталі з фільму «Тіні зникають опівдні».

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько — Петро Іванович Шляхтур (1915—1992), військовослужбовець. Мати — Марія Петрівна (1919—1997), домогосподарка.

Після війни сім'я переїхала до Москви, Людмила вступила до першого класу. Вже тоді стало ясно: дівчинка буде акторкою.

У 1957 році вступила на акторський факультет ВДІКУ на курс Григорія Козінцева та Сергія Скворцова, який закінчила в 1962 році. Весь цей курс став основою створеного в 1962 році Олександром Олександровичем Румнєвим московського експериментального театру пантоміми «Ектемім», який існував до 1964 року.

Після закриття театру Людмила Давидова працювала в Театрі-студії кіноактора, в якому перебувала до 1994 року.

Зніматися стала ще студенткою ВДІКУ. Дебютувала невеликою роллю Віри в мелодрамі Іскри Бабич «Перше побачення». На зйомках цього фільму вона познайомилася з актором і режисером Андрієм Ладиніним, сином знаменитих батьків — Івана Пир'єва і Марини Ладиніної. Шлюб тривав недовго.

Наступним чоловіком Давидової став кінорежисер Валерій Усков, який зняв її в одній з головних ролей у фільмі «Тіні зникають опівдні». Через кілька років цей шлюб теж розпався.

Пізніше акторка взяла прізвище третього чоловіка, Георгія Давидова, декана факультету Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ).

До 1971 року акторка знімалася під своїм дошлюбним прізвищем, після — як Давидова. В деяких фільмах 1980-х рр. вона вказана в титрах як Макєєва.

Пізніше одружилася вчетверте — з викладачем Інституту іноземних мов Володимиром Котьолкіним, третім чоловіком Людмили Зикіної.

На початку 1990-х почалися проблеми зі здоров'ям, її турбували головні болі, вона часто переживала депресію. Проблеми з нервами довели акторку до психіатричної клініки.

25 грудня 1996 року Людмила Давидова покінчила з собою після виписки з психіатричної клініки[2].

Похована на Домодєдовському кладовищі (67 дільниця, поруч із могилою батька.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Люди и мысли… — Забытые имена. Давыдова Людмила. 24.05.1939 — 25.12.1996. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]