Дамбудзо Маречера — Вікіпедія
Дамбудзо Маречера | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 4 червня 1952[1][2] Rusaped, Makoni Districtd, Манікаленд, Зімбабве | |||
Помер | 18 серпня 1987[1][3][2] (35 років) Хараре, Зімбабве ·смерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd | |||
Країна | Зімбабве[4] | |||
Діяльність | поет, письменник | |||
Alma mater | Новий коледж Оксфорду і University of Zimbabwed | |||
Magnum opus | The House of Hungerd | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Дамбудзо Маречера (англ. Dambudzo Marechera, повне ім'я — Чарльз Вільям Дамбудзо Маречера (англ. Charles William Dambudzo Marechera); 4 червня 1952, Русапе, Південна Родезія — 18 серпня 1987, Хараре, Зімбабве) — зімбабвійський письменник, писав англійською мовою.
Син служниці та службовця в морзі. Виріс у злиднях і в умовах расової дискримінації, був вкрай незлагідним скрізь, починаючи з сім'ї. Навчався в місіонерській школі в Пенгалонзі, під Мутаре, потім з 1972 в Університеті Родезії (нині Університет Зімбабве), звідки в 1973 його відрахували за участь у студентських заворушеннях. За стипендією вступив у 1974 до Нового коледжу Оксфордського університету, звідки також був вигнаний у 1976 році за антисоціальну поведінку; університетський психіатр поставив йому діагноз «шизофренія». Жив у друзів, зловживав алкоголем та наркотиками. 1982 повернувся на батьківщину, де планувалося знімання фільму за його першою книгою, але Меречера посварився з режисером і план не реалізувався. Останні п'ять років вів бездомне, вкрай занедбане існування, жив у сквотах, постійно пив та недоїдав. Помер від запалення легенів, спричиненого наслідками СНІДу.
На відміну від більшості письменників Чорної Африки старшого покоління та своїх сучасників, зокрема — у Зімбабве, які здебільшого розвивали реалістичну поетику соціально ангажованої літератури, Маречера явно і навіть демонстративно орієнтувався на європейський модернізм (Артюр Рембо, Т. Т. З. Еліот), на поезію американських бітників (Аллен Гінзберг). Його біографія та творчість позначені типовими рисами проклятого поета. З африканських авторів йому був найближчий Крістофер Окігбо.
- Дім голоду / The House of Hunger (1978, книга новел, отримала високі оцінки Доріс Лессінг і Анджели Картер ; премія за дебютну книгу газети Guardian ; багаторазово перевидана, в даний час включена до числа 100 найкращих африканських книг XX століття ; нім. пров., гол.пер.1988, фр.пер.1999)
- Чорне сонце / Black Sunlight (1980, роман, був заборонений у Зімбабве; згодом багаторазово перевиданий; перекладений французькою у 2012)
- Mindblast; or, The Definite Buddy (1984, п'єси, проза, вірші, щоденники; нім. пров. 1989)
- The Black Insider (1990, роман, перевид. 1992, 1993, 1999, нім. пер. 1993)
- Cemetery of Mind (1992, книга віршів, перевид. 1995, 1999)
- Scrapiron Blues (1994, тексти та нариси останніх років)
У 1990-ті і 2000-ті роки поезія і проза Маречери неодноразово перевидавалися, його твори перекладені багатьма мовами, а постать автора стала емблематичною для молодих поколінь, спадщина Маречери привертає жваву увагу публіки та критики.
- Veit-Wild F. Dambudzo Marechera: A Source Book on his Life and Work. London: Hans Zell, 1992 (перевид. 1993, 2004)
- Emerging Perspectives on Dambudzo Marechera/Flora Veit-Wild & Anthony Chennells, eds. Trenton: Africa World Press 1999
- Gagiano A. Achebe, Head, Marechera: on power and change in Africa. Boulder: Lynne Rienner Publishers, 2000
- Pattison D. No room for cowardice: a view of the life and times of Dambudzo Marechera. Trenton: Africa World Press, 2001
- Caute D. Marechera і colonel: Zimbabwean writer & claims of the state. London: Totterdown Books, 2009
- Moving spirit: legacy of Dambudzo Marechera в 21st century/ Julie Cairnie, Dobrota Pucherova, eds. Zürich; Münster: Lit, 2012
- Reading Marechera/Grant Hamilton, ed. Woodbridge; Rochester: James Currey, 2013
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12019487t // BnF catalogue général — Paris: BnF.