Дейнека Олександр Олександрович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Дейнека.
Дейнека Олександр Олександрович
рос. Дейнека Александр Александрович
Народження8 (20) травня 1899[1]
Курськ, Російська імперія[2]
Смерть12 червня 1969(1969-06-12)[2][3][…] (70 років)
 Москва, СРСР[2]
ПохованняНоводівичий цвинтар[5]
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Жанржанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
НавчанняХарківське державне художнє училище (1917) і Вищі художньо-технічні майстерні (1925)
Діяльністьхудожник, художник-плакатист, педагог, викладач університету, скульптор, ілюстратор, фотограф, графік, педагог
ВчительПестриков Михайло Родіонович, Любімов Олександр Михайлович, Фаворський Володимир Андрійович і Нівінський Гнат Гнатовичd
Відомі учніАверков Павло Петрович, Гладка Тамара Дмитрівнаd, Укадер Юлія Анатоліївна, Грудзинська Оксана Аркадіївна, Горяєв Віталій Миколайовичd і Єрьоміна Тетяна Олексіївнаd
ПрацівникВищі художньо-технічні майстерні, Московський поліграфічний інститут, Московський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова, Московський інститут прикладного та декоративного мистецтваd, Московський архітектурний інститут і Московський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова
ЧленТовариство художників-станковистівd (1927), «Октябрь»d (1930), Асоціація художників революції, Російська асоціація пролетарських художниківd (1932) і СХ СРСР
ПартіяКПРС
Роботи в колекціїМузей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[6], Курська державна картинна галерея імені Олександра Дейнеки, Третьяковська галерея і Російський музей
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Народний художник СРСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Народний художник РРФСР Ленінська премія
CMNS: Дейнека Олександр Олександрович у Вікісховищі

Олександр Олександрович ́Дейне́ка (Дейнеко[a]; рос. Александр Александрович Дейнека; 20 травня 1899, Курськ — 12 червня 1969, Москва) — російський радянський живописець, графік, скульптор та педагог (професор з 1940 року[8]); член Спілки художників СРСР[9], дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1947 року та її віцепрезидент у 1962—1966 роках; член-кореспондент Академії мистецтв Німецької Демократичної Республіки з 1964 року[8].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 [20] травня 1899(18990520) року в місті Курську (тепер Росія) в сім'ї працівників залізниці. Сім'я мешкала в Курську в будинку на вулиці Белевцевській, № 34, 2-й поверх, квартира № 5[b]. З 1914 року навчався у Курському першому вищому початковому училищі, одночасно відвідував художню студію, організовану Василем Голіковим, Михайлом Якименко-Забугою[10]. У 1915—1917 роках продовжив здобувати освіту у Харківському художньому училищі, де був учнем Михайла Пестрикова, Олександра Любімова[11].

Після Лютневої революції в Росії заняття в училищі припинилися. На початку 1918 року повернувся до Курська, де був інструктором Губернської народної освіти, завідував Художньою секцією, оформляв свята. Того ж року працював фотографом в карному розшуці, викладав малювання в жіночій гімназії, оформляв агітпоїзди, театральні постановки, зокрема Курського драматичного театру[12]. З 20 вересня[c] по 19 листопада 1919 року брав участь у боях під Курськом, як солдат укріпленого району. У тому ж році працював художником при Губернському військовому комісаріаті, оформлював агітаційні заходи, співпрацював із Курським відділенням Російського телеграфного агентства[13].

З 1920-х років — у Москві. У 1920—1925 роках навчався на поліграфічному факультеті у Вищих художньо-технічних майстернях, був учнем Володимира Фаворського та Гната Нівінського[14]. У 1925—1927 роках — член Товариства художників-станковистів (один із його організаторів); у 1928—1930 роках — художнього об'єднання «Октябрь»; у 1931—1932 роках — Російської асоціації пролетарських художників[15].

Викладав у Москві: протягом 1928—1930 років у Вищому художньо-технічному, у 1928—1934 роках — поліграфічному, у 1934—1946 роках — Художньому, у 1945—1952 роках — Прикладного та декоративного мистецтва[d], у 1953—1957 роках — Архітектурному та у 1957—1963 роках — знову в Художньому[e] інститутах. Серед учнів: Павло Аверков, Федір Волошко, Віталій Горяєв, Оксана Грудзинська, Микола Денисов, Валентина Деопік, Дмитро Домогацький, Борис Дятлов, Тетяна Єрьоміна, Елеонора Жаренова, Володимир Іллющенко, Аркадій Інтезаров, Енвер Ішмаметов, Леонід Карнаухов, Олександр Комаров Юлія Укадер.

Протягом 1934—1935 років відвідав Сполучені Штати Америки, Францію, Італію; у 1945 році — Німеччину[14]. Член КПРС з 1960 року.

Надгробний пам'ятник.

З 1951 по 1969 рік мешкав у Москві на вулиці Горького, № 25[16]. Помер в Москві 12 червня 1969 року. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 7)[17].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового (автор тематичних картин на індустріальну, спорту, історичну теми, портретів, пейзажів[14], натюрмортів) і монументально-декоративного живопису, станкової та журнальної графіки. Автор багатьох політичних плакатів і карикатур. З 1923 року допочатку 1930-х років велика кількість його малюнків друкувалася в журналах «Прожектор», «Красная Нива», «Даешь», «Безбожник», «Безбожник біля верстата»[18]. Серед робіт:

живопис
жанрові полотна
  • «Футбол» (1924);
  • «Перед спуском в шахту» (1925, Третьяковська галерея)[14];
  • «На будівництві нових цехів» (1926, Третьяковська галерея)[14];
  • «Текстильниці» (1927, Державний Російський музей)[14];
  • «Оборона Петрограда» (1928, Центральний музей Збройних Сил Російської Федерації; портор — 1964, Третьяковська галерея)[19];
  • «Дівчина на балконі»/«На балконі» (1931; Перша премія на Міжнародній виставці в Піттсбурзі, 1932)[15];
  • «Дівчинка біля вікна» (1931);
  • «Найманець інтервентів» (1931);
  • «Гра в мяч» (1932, Третьяковська галерея)[14];
  • «Мати» (1932, Третьяковська галерея)[14];
  • «Полудень» (1932);
  • «Безробітні у Берліні» (1932, Третьяковська галерея)[18];
  • «Біг» (1932—1933, Державний Російський музей)[14];
  • «Нічний пейзаж з кіньми і сухими травами» (1933);
  • «Дівчата, що купаються»/«Купальниці» (1933, Третьяковська галерея)[18];
  • «У штабі білих. На допиті»/«Допит більшовика» (1933, Державний Російський музей)[18];
  • «Колгоспна бригада» (1934, Державний Російський музей)[18];
  • «Парашутист над морем» (1934);
  • «Донбас. В обідню перерву» (1935, Латвійський національний художній музей);
  • «Вулиця в Римі» (1935, Третьяковська галерея)[18];
  • «Італійські робітники на велосипедах» (1935, Державний Російський музей)[18];
  • «Дорога в Маунт-Вернон» (1935, Астраханська картинна галерея імені П. М. Догадіна)[18];
  • «Парижанка» (1935, Державний Російський музей)[18];
  • «Філадельфія. Стара площа» (1935, Державний Російський музей)[18];
  • «Негритянський концерт» (1935, Державний Російський музей)[18];
  • «Юнак негр» (1935, Державний Російський музей)[18];
  • «Микитка — перший російський „літун“» (1936, Третьяковська галерея; повторення — 1940, Російський державний музей історії релігії, Санкт-Петербург)[18];
  • «Майбутні льотчики» (1938, Третьяковська галерея)[14];
  • «Лівий марш» (1940);
  • «Околиця Москви. Листопад 1941 року» (1941, Третьяковська галерея)[14];
  • «Лівий марш» (1941, Державний літературний музей)[18];
  • «Оборона Севастополя» (1942, Державний Російський музей)[14];
  • «Згоріле село» (1942, Державний Російський музей)[18];
  • «Збитий ас» (1943, Державний Російський музей)[18];
  • «Роздолля» (1944, Державний Російський музей)[18];
  • «В окупації» (1944, Курська картинна галерея)[18];
  • «Берлін у день підписання декларації» (1945, темпера)[18];
  • «Донбас» (1947);
  • «Естафета по кільцю Б.» (1947, Третьяковська галерея)[18];
  • «На просторах підмосковних будівництв» (1949, Третьяковська галерея)[14];
  • «Тракторист» (1956, Державний Російський музей)[14];
  • «У Севастополі» (1956, Третьяковська галерея)[18];
  • «Біля моря» (1956—1957, Державний Російський музей)[14];
  • «Ковалі» (1957);
  • «21 січня 1924» (1958—1959);
  • «Жовтневі гасла миру біля Нарвської застави» (1960);
  • «Хокей» (1961);
  • «Юність» (1961);
  • «Великий початок» (1962);
  • «Баскетбол» (1964);
  • «На півдні» (1966);
  • «Усі прапори в гості летять до нас» (1968);
портрети[18]
  • «Дівчина з книгою» (1934, Державний Російський музей);
  • «С. І. Л. у солом'яному капелюсі» (1936, Державний Російський музей);
  • «С. І. Л.» (1938);
  • «В. В. Маяковський в „РОСТА“» (1941, Державний літературний музей);
  • «Портрет художника Костянтина Вялова» (1942)[20];
  • «Мірель Шагінян» (1944);
  • «Портрет архітектора Тамари Мілешиної» (1955, Курська картинна галерея)[21];
  • «Юний конструктор» (1966);
  • «Молодий інженер» (1966, Курська картинна галерея);
натюрморти[18]
  • «Натюрморт з дичиною» (1938);
  • «Натюрморт» 1940, (Державний Російський музей);
  • «Гладіолуси з горобиною» (1949);
  • «Полуниця» (1955);
пейзажі
графіка
станкова графіка[18];
  • «Волейбол» (1927, акварель, туш; Третьяковська галерея);
  • «Потяг пройшов» (1930, акварель; Державний Російський музей);
  • «Дівчина біля вікна. Зима» (1931, туш, білило; Третьяковська галерея);
  • «Радгосп. Нові будинки» (1932, акварель; Державний Російський музей);
  • «Вечір» (1934, акварель; Третьяковська галерея);
  • «Вікно в майстерні» (1939, акварель, гуаш);
  • серії
    • «Севастополь» (1932—1934, акварель, гуаш; частина у Третьяковській галереї);
    • за поїздками в Італію, Францію та Сполучені Штати Америки (1935)[18]:
      • «Площа в Римі» (акварель, Третьяковська галерея);
      • «Стадіон у Римі» (акварель, гуаш, Державний Російський музей);
      • «Італійська вулиця» (акварель, гуаш, Третьяковська галерея);
      • «Монахи в червоному» (акварель, гуаш, Третьяковська галерея);
      • «США. Придорожня реклама» (акварель, гуаш, Державний Російський музей);
      • «Негритянський бурліск» (кольововий картон);
      • «Париж. Площа Згоди» (акварель, гуаш, Державний Російський музей);
      • «Тюїльрі» (акварель, гуаш, Третьяковська галерея);
    • «Москва військова» (1941—1946, гуаш, темпера, вугілля; Третьяковська галерея);
    • «Дороги війни» (1942, сангіна; частина в Державному Російському музеї);
    • «Берлін» (1945, акварель, гуаш, картон; частина в Третьяковській галереї і Державному Російському музеї)[18];
    • «Юність у боротьбі» (1957, туш; вперше відтворені в журналі «Юність», 1957 № 11);
    • «40 років ВЛКСМ» (1959, чорна акварель);
    • «По Італії» (1961—1966, акварель)[18];
    • «По Франції» (1961—1966, акварель)[18].
карикатури
  • «Христове військо в поході» (1925);
  • «Молитва „непмана“» (1926);
  • «Трійка» (1926);
  • «Оперетта» (1927).
плакати
  • «Паровоз — Гришка у ворота Вибігає на парах. Бережись…» (1920)[11];
  • «Механізуємо Денбас!» (1930)[14];
  • «Китай на шляху звільнення від імперіалізму» (1930)[14];
  • «Треба самим стати фахівцями» (1931)[18];
  • «Вікно Ізгізу. Плакат-газета № 30. Повний хід» (1932)[11];
  • Фізкультурниця" (1933)[18];
  • «Здоровий дух вимагає здорового тіла» (1939)[18];
  • «По всій країні від краю і до краю встає на пост подруга бойова» (1941)[18].
ілюстрації до книг[18]
скульптура[18]
  • «Хлопчик, який стрибає у воду» (1939, бронза);
  • «Конькобіженець» (1940, бронза);
  • «Естафета» (1945, бронза; Всесоюхний художньо-виробничий комбінат[14]);
  • «Сто метрівка» (1947, бронза);
  • «Боксер» (1947, дерево);
  • «Біля води» (1952, бронза);
  • «Після забігу» (1954, порцеляна).
оформив вистави[18]
монументальне мистецтво[18][14]
Фрагмент мозаїки «Доба радянського неба» на станції метро «Маяковській» на поштовій марці Росії, випущеній у 2018 році.

Крім згаданих музеїв, картини, графіка, скульптура і плакати митця знаходяться в зібраннях Національного музею «Київська картинна галерея», Інституту російського реалістичного мистецтва, Державної російської бібліотеки, регіональних музеях і приватних колекціях[9].

Виставки

[ред. | ред. код]

Брав участь у художніх виставках

в СРСР
  • Перша дискусійна виставкака об'єднань активного революційного мистецтва (1924, Москва, вулиця Тверська, № 54)[23];
  • «Плакат на службі п'ятирічки» (1932, Москва, приміщення Третьяковської галереї);
  • «Художники РРФСР за 15 років. 1917—1932» (1932—1933, Ленінград, Москва)[9];
за кордоном[18]

Також його виставки проходили у Франції у 1925, 1961 роках; Нідерландах у 1929 році; Сполучених Штатах Америки у 1932, 1933, 1934, 1935 роках; Данії у 1933, 1934 роках; Польщі у 1933 році; Великій Британії у 1934, 1961 роках; Болгарському царстві і Народній Республіці Болгарії у 1936, 1947 роках; Норвегії у 1935, 1938 роках; Австрії у 1947 році; Кубі у 1947 році; Чехословаччині у 1947 році, Німецькій Демократичній Республіці у 1949, 1964 роках; Угорщині у 1949 році; Румунії у 1960 році[18].

Персональні виставки пройшли у Москві у 1935, 1943, 1957, 1966 та 1969 роках, у Ленінграді у 1936, 1957 та 1970 роках, Курську у 1966 році Києві та Ризі у 1967 році Рига), у Венеції у 1971 році[18].

Публікації

[ред. | ред. код]

Автор численних статей та питань мистецтва, зокрема[8]:

  • «До питання про монументальне мистецтво» («Искусство», 1934, № 4, с. 3—5);
  • «Творче відрядження» («Искусство», 1935 № 1, с. 157—161);
  • «Моя поїздка за кордон» («Творчество», 1936 № 1, с. 9—10);
  • «Нові художники» («Искусство», 1938, № 5, с. 59—72);
  • «Художники в метро» («Искусство», 1938 № 6, с. 75—80);
  • «Мозаїка метро» («Творчество», 1938 № 11, с. 14—17);
  • «В. Маяковський» («Искусство», 1940, № 3, с. 50—52);
  • «Художник в архітектурі» («Известия», 18 січня 1941);
  • «Перекличка з минулим» («Огонёк», 1941, № 8, с. 19);
  • «До питання про монументально-декоративний живопис» (Монументально-декоративне і декоративно-прикладне мистецтво. Збірка статей. Москва, АМ СРСР, 1951, с. 43—56);
  • «Розмова про улюблену справу» («Юність», 1957 № 8, с. 65—66);
  • «Молоде мистецтво» («Известия», 17 вересня 1958);
  • «За велику тему в мистецтві» («Огонёк», 1958 № 46, с. 8);
  • «Мистецтво великих форм» («Декоративное искусство СССР», 1959 № 11, с. 13—20);
  • «Ф. Решетников» («Искусство», 1959 № 10, с. 30—33);
  • «Творче життя. Виставка О. Осмьоркіна» («Творчество», 1959 № 12, с. 12—14);
  • «М. Сар'ян» («Огонёк», 1960 № 9, с. 30);
  • «Мистецтві нашому рости і рости. Нотатки художника» («Огонёк», 1960, № 41, с. 16—17)
  • «З моєї робочої практики». Москва, 1961, 79 с.;
  • «Вчіться малювати. Бесіди з вивчаючи малювання». Москва, 1961, 224 с;
  • «Про почуття нового» («Художник и современность». Збірка. Москва, 1961, с. 233—245);
  • «Роль декоративно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні народу» («Коммунистическое строительство и задачи советского изобразительного искусства». Збірка. Москва, 1961, с. 39—49);
  • «Високе, світле мистецтво — народу» («Известия», 3 грудня 1961);
  • «Монументалісти, вперед!» («Декоративное искусство СССР», 1962, № 6, с. 1—3);
  • Жива традиція («Правда», 4 березня 1964);
  • «Слово про Кончаловського» («Огонёк», 1966, № 9, с. 8—9);
  • «Як я писав „Оборону Петрограда“» («Художник», 1967, № 5, с. 33—34);
  • «Життя, мистецтво, час» («Огонёк», 1967, № 45, с. 17).

Відзнаки

[ред. | ред. код]
почесні звання[8]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Погруддя в Курську.

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ До середини 1930 років у деяких документах зустрічається Дейнеко, зокрема у закордонному паспорті, виданому в 1935 році[7].
  2. ↑ Будинок не зберігся; знаходився на розі нинішніх вулиць Челюскінців і Льва Толстого[10].
  3. ↑ Після зайняття Курська загонами Білої армії Атона Денікіна.
  4. ↑ Його директор в 1945—1948 роках.
  5. ↑ Очолював творчу майстерню монументальнго живопису.[8]
  6. ↑ Отримав велику золоту медаль.
  7. ↑ Виконані за ескізами Олександра Дейнеки та під його керівництвом.
  8. ↑ Зображення гербів усіх союзних республік.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118524380 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Дейнека Александр Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Берлінська академія мистецтв — 1696.
  5. ↑ російська Вікіпедія — 2001.
  6. ↑ Museum of Modern Art online collection
  7. ↑ Дейнека. Живопись, 2010, с. 8.
  8. ↑ а б в г д Художники народов СССР, 1976, с. 314.
  9. ↑ а б в г Трамвай мистецтв. [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  10. ↑ а б Дейнека. Живопись, 2010, с. 11.
  11. ↑ а б в Антологія українського плаката першої третини ХХ століття, 2012.
  12. ↑ Дейнека. Живопись, 2010, с. 16.
  13. ↑ Дейнека. Живопись, 2010, с. 17.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Искусство стран и народов мира, 1971.
  15. ↑ а б Художники народов СССР, 1976, с. 312.
  16. ↑ а б Москва. Энциклопедия, 1980.
  17. ↑ Дейнека Александр Александрович / Герои страны. (рос.)
  18. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау Художники народов СССР, 1976, с. 313.
  19. ↑ 1750 Шедевров мировой живописи, 2007, с. 124.
  20. ↑ Вялов, Константин Александрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 370. (рос.)
  21. ↑ Портрет архитектора Тамары Милешиной / artchive.ru. (рос.)
  22. ↑ Український радянський енциклопедичний словник, 1966.
  23. ↑ ОСТ / www.smirnova.net. (рос.)
  24. ↑ Дейнека, Александр Александрович / Пам'ять народа. [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  25. ↑ а б Левченко В. В., Грива Т. А.. Выдающиеся деятели науки и культуры, уроженцы Курска. Дейнека Александр Александрович. // Встреча с Курском: Путеводитель-справочник. — Курск, 1993. — 175 с. — 25 000 прим. (рос.)
  26. ↑ База даних JPL НАСА по малих тілах Сонячної системи (9514). (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дейнека_Олександр_Олександрович&oldid=43614948