Дельта IV — Вікіпедія

Дельта IV

Старт Дельта IV Медіум із супутником DSCS III-B6
Призначення	ракета-носій
Виробник	Boeing, United Launch Alliance
Країна	США
Розміри
Висота	63—72 м
Діаметр	5 м
Маса	249'500—733'400 кг
Вантаж
Вантаж на ННО	11'470—28'790 кг
Вантаж на ГПО	4'440—14'220 кг
Споріднені ракети
Родина	Delta
Аналоги	Atlas V, Falcon 9 Block 5
Історія запусків
Статус	діюча
Космодроми	Мис Канаверал База Ванденберг
Всього запусків	36
Успішних	35
Невдалих	1 (Heavy)
Перший запуск	Medium: 11 березня 2003 Medium+ (4,2): 20 листопада 2002 Medium+ (5,2): 3 квітня 2012 Medium+ (5,4): 6 грудня 2009 Heavy: 21 грудня 2004
Останній запуск	12 січня 2018
Прискорювач (Ступінь 0) - GEM-60 або CBC
No прискорювача	2—4
Двигуни
Тяга	826—3'140 кН
Паливо
ступінь - Перший—CBC
Повна маса	226'400 кг
Двигуни	RS-68A
Тяга	3'140 кН
Питомий імпульс	360 с, вак.: 412 с
Тривалість горіння	245 с, Heavy: 348 с
Паливо	рідкий водень/рідкий кисень
ступінь - Другий—DCSS
Повна маса	24'170—30'700 кг
Двигуни	RL10B-2
Тяга	110 кН
Питомий імпульс	462 с
Паливо	рідкий водень/рідкий кисень

Дельта IV (англ. Delta IV) — четверте покоління ракети-носія (РН) сімейства Delta компанії «Boeing», а з 2006 року — «ULA». Належить до ракет середнього або важкого класу, залежно від комплектації. Перший успішний комерційний запуск РН із супутником Eutelsat було здійснено 2002 року. Дельта IV була розроблена в рамках програми розвитку одноразових ракет (англ. Evolved Expendable Launch Vehicle) для запуску комерційних супутників і супутників ВПС США. Ракета-носій використовується в п'яти варіантах: Медіум (англ. Medium, Середній), Медіум+ (4,2), Медіум+ (5,2), Медіум+ (5,4) и Хеві (Heavy, Важкий). Останній важкий варіант призначений для більшого розміру і ваги корисного навантаження. Дельта IV використовується в першу чергу для задоволення потреб американських військових через високу вартість її запуску.

Запуски РН здійснюються з мису Канаверал і бази Ванденберг ВПС США, де вони збираються в горизонтальних складальних центрах (англ. Horizontal Integration Facility).

Станом на 2012 рік варіант Delta IV Heavy мав найбільше корисне навантаження серед усіх ракет-носіїв, що експлуатувалися на той час.^{[джерело?]}

У січні 2018 року США запустили ракету Delta IV з секретним супутником розвідки.^[1]

Першим корисним навантаженням, виведеним на орбіту за допомогою РН Дельта IV, став супутник зв'язку Eutelsat W5. Запуск ракети-носія, виконаний за схемою Медіум+ (4,2), було здійснено з мису Канаверал. Супутник було виведено на геостаціонарну орбіту 20 листопада 2002 року.

У грудні 2004 року після значних затримок через погану погоду було вперше випробувано варіант РН Хеві із супутником Хеві Демо. Внаслідок кавітації в паливопроводах, датчики зареєстрували закінчення пального. Двигуни бічних блоків CBC і пізніше двигун основного блоку CBC були передчасно відключені, хоча пальне для продовження роботи залишалося. Другий ступінь намагався компенсувати недоробку першого ступеня й бічних прискорювачів, доки у ньому не скінчилося пальне. Цей політ був пробним запуском з наступним корисним навантаженням:

• ДемоСат — 6020 кг; алюмінієвий циліндр, заповнений 60 прутами з латуні, який передбачалося вивести на геостаціонарну орбіту, однак через збій датчиків, супутник запланованої орбіти не досяг.
• НаноСат-2 — виведений на низьку навколоземну орбіту, являв собою два дуже маленьких супутника Спаркі (24 кг) і Ральфі (21 кг). З урахуванням недостатнього часу роботи перших ступенів, найбільш імовірно, що вони не досягли стабільної орбіти.^[2]
• GOES-O (англ. Geostationary Operational Environmental Satellite, геостаціонарний оперативний супутник контролю навколишнього середовища) — погодний супутник НОАА і НАСА, запущено РН Медіум+ (4,2) з мису Канаверал. Старт було заплановано на 6 квітня 2009 року^[3][4], але запуск відбувся 27 червня 2009 року.

• Atlas V
• Аріан-5

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дельта IV

• Delta IV Launch Vehicle page on United Launch Alliance site(англ.)
• Delta IV information [Архівовано 15 червня 2008 у Wayback Machine.] on Gunter's Space Page(англ.)