Доктрина — Вікіпедія

Доктрина (лат. doctrina) — вчення, наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний чи політичний принцип (наприклад, військова доктрина) або нормативна формула.

Правова доктрина – це зумовлена духовним та інтелектуальним розвитком, станом моральності та політико-правовою культурою суспільства, цілісна і гармонічна система принципів, поглядів, уявлень, ідей, концепцій та модельних норм щодо права і його розвитку, які виступають теоретичним стрижнем та концептуальною основою державотворчої, правотворчої, правозастосовної та правотлумачної діяльності^[1].

За загальним правилом будь-яка доктрина ділиться на офіційну, створювану на національному або наднаціональному (експертні висновки, наведені вище) рівні, і наукову, створювану в університетах та інших професорських об'єднаннях.

Спочатку доктрина була єдиним джерелом міжнародного публічного права, вона виражалася в працях Гуго Гроція та інших юристів, які обґрунтовують існування міжнародного права з точки зору природно-правової школи. Розвиток позитивізму призвів в кінцевому підсумку до занепаду доктрини, а потім - до переосмислення ролі доктрини в праві. В даний час у міжнародному публічному праві доктрина є субсидіарним джерелом права, застосування якого можливе лише в особливих обставинах.

Міжнародне приватне право також визнає доктрину як джерело права.

У національному праві роль доктрини залежить від особливостей правової системи і національної культури. У Росії доктрина як джерело російського права офіційно не визнається, однак фактично ним є. У науковій літературі з приводу визнання за юридичною доктриною статусу джерела права нерідко висловлюються повністю протилежні точки зору, і єдиної думки з даного питання в російській науці немає.

В даний час посилання на праці видатних юристів зустрічаються в судових рішеннях, але швидше як додаткова аргументація. Роль правової доктрини виявляється у створенні конструкцій, понять, визначень, якими користується правотворчий орган. Судді вищих або міжнародних судів, висловлюючи свою особливу думку, найчастіше посилаються на праці відомих правознавців. А в судові засідання запрошують вчених-юристів для дачі експертних висновків.

Міжнародний трибунал ООН з морського права, зокрема, розглянув справу «Про риболовецькому судні" Волга "» (Російська Федерація проти Австралії, 2002 рік). В окремій думці Заступника Голови Будіслава Вукаса можна знайти відсилання до праць видатних теоретиків міжнародного права: Рене-Жана Дюпюї, Арвід Пардо.

Доктрина Європейського союзу - поняття умовне, що представляє собою сукупність теоретичних уявлень про цілі, принципи та правові форми європейської інтеграції. Традиційно «... в державах доктрина складається з професійних уявлень визнаних авторитетів в області національного права і, як правило, формується протягом багатьох десятиліть, то в процесі формування європейської правової системи функцію доктрини сьогодні виконують експертні висновки провідних європейських фахівців, яких запрошують у комісії ЄС з метою аналізу чинного законодавства та підготовки рекомендацій для визначення принципів і змісту нових актів ЄС».

Особливе значення доктрини для розвитку мусульманського права пояснюється не тільки наявністю безлічі прогалин, а й суперечливістю Корану і сунни. Більшість норм, які містяться в них, має божественне походження, тобто вважається вічним і незмінним. Тому вони не можуть бути просто відкинуті і замінені нормативно-правовими актами держави. У цих умовах мусульманські правознавці, спираючись на основоположні джерела, трактують їх і формують рішення, яке підлягає застосуванню в ситуації, що склалася.

Якщо в VII-VIII ст. джерелами мусульманського права дійсно виступали Коран і сунна, а також иджма і «висловлювання сподвижників», то, починаючи з IX-X ст., ця роль поступово перейшла до доктрини. По суті припинення иджтихада означало канонізацію висновків основних шкіл мусульманського права, що склалися до середини XI ст.

Доктринальна розробка мусульманського права, ускладнюючи його систематизацію, разом з тим надавала йому відому гнучкість і можливість розвиватися. Сучасну мусульмансько-правову доктрину як джерело права слід розглядати в декількох аспектах. У ряді країн (Саудівська Аравія, Оман, деякі князівства Перської затоки) вона продовжує грати роль формального джерела права, в інших (Єгипет, Туреччина, Марокко) - допускається субсидіарне використання мусульманського права при наявності прогалин у державних нормативних правових актах.

Економічна доктрина сприяє поясненню теорії та здійснення аналізу економічних механізмів, відображає необхідність вибору між сукупностями основоположних принципів, на основі яких може розвиватися пояснювальна теорія.

Військова доктрина — система офіційних поглядів і положень, що встановлює напрямок військового будівництва, підготовки країни і збройних сил до війни, способи і форми її ведення. Військова доктрина виробляється і визначається політичним керівництвом держави. Основні її положення складаються та змінюються в залежності від політики і суспільного устрою, рівня розвитку продуктивних сил, нових наукових досягнень і характеру очікуваної війни.

Доктрина СВ США це вид військової керівної публікації, який визначає фундаментальні принципи, на основі яких побудовано тактику, способи виконання завдань, процедури^[2], термінологію та умовні знаки, що використовуються під час застосування СВ США і які є основою для діяльності військових організаційних структур (бойового складу та частин забезпечення), спрямованої на захист національних інтересів^[3]. Доктрини СВ США розробляються із завданнями: забезпечити єдність поглядів на ведення збройної боротьби; виробити єдиний понятійний апарат (визначень та професійної лексики); підвищити ефективність ведення бойових дій; визначення та розвиток потрібних рис військовослужбовців та їх командирів (начальників); формулювання завдань та визначення порядку участі СВ США у складі міжвидових та об’єднаних формувань^[4]. Доктрина СВ США ADP 3-0 Операції є ключовою доктриною СВ США, що визначає зміст решти керівних публікації застосування СВ США^[5].

• Воєнно-медична доктрина України
• Воєнна доктрина України
• Політична доктрина
• Правова доктрина
• Правова доктрина в Україні
• Зовнішньополітична доктрина
• Воєнна доктрина

• Доктрина - академічний тлумачний словник української мови [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]

• О.В. Буткевич. Доктрина міжнародного права // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. - 760 с. – ISBN 966-316-039-Х
• В. Заблоцький. Доктрина // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

• Доктрина [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• https://web.archive.org/web/20080819214105/http://pbpu.unlb.org/pbps/Library/Capstone_Doctrine_ENG.pdf ^{[відсутнє в джерелі]}

Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (серпень 2012)

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з політології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.