Дім, в якому я живу — Вікіпедія

Дім, в якому я живу
рос. Дом, в котором я живу
Жанрдрама
Режисери Лев Куліджанов
Яків Сегель
Сценаристи Йосип Ольшанський
Ніна Руднєва
У головних
ролях
Володимир Землянікін
Євген Матвєєв
Оператор В'ячеслав Шумський
Композитор Юрій Бірюков
Художник Володимир Богомолов
КінокомпаніяКіностудія ім. М. Горького
Тривалість100 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1957
IMDbID 0167900

«Будинок, в якому я живу» — радянський художній фільм, знятий на Кіностудії ім. М. Горького в 1957 році режисерами Львом Куліджановим і Яковом Сегелем. Прем'єра фільму в СРСР відбулася 23 грудня 1957 року. Лідер радянського кінопрокату (1957 рік — 9-е місце) — 28,9 млн глядачів.

Сюжет

[ред. | ред. код]

1935 рік. У новий будинок на околиці Москви, у комунальну квартиру в'їжджають дві сім'ї — Давидови з трьома дітьми і молодята Ліда і Дмитро Каширін. Давидови — головні герої картини, навколо яких розгортається основна дія. Діти ростуть, і вони, і дорослі, що оточують їх, шукають своє місце в житті, шукають відповіді на питання, ким бути і якими бути, сваряться, миряться, будують відносини, руйнують їх. Через шість років мирне життя героїв підірвала війна, різко змінивши їх погляди на життя, ставлення один до одного, життєві цінності. Для когось з них війна стає фатальною смугою. Після перемоги герої фільму, які вижили після війни, починають нове життя…

У ролях

[ред. | ред. код]

Пісню композитора Юрія Бірюкова на слова Олексія Фатьянова «Тиша за Рогожською заставою» виконує Микола Рибников.

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]