Едвард Ридз-Сміглий — Вікіпедія

Едвард Ридз-Смігли
пол. Edward Rydz-Śmigły
Едвард Ридз-Смігли, головнокомандувач польської армії 1939 р.
Народився11 березня 1886(1886-03-11)
Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна
Помер2 грудня 1941(1941-12-02)[1] (55 років)
Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх[2]
·інфаркт міокарда
ПохованняПовонзківський цвинтар
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національністьполяк
Діяльністьофіцер, поет, художник, письменник, політик
Alma materЯгеллонський університет і Краківська академія мистецтв
Знання мовпольська[1]
УчасникПерша світова війна, Польсько-українська війна 1918—1919, польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Роки активностіз 1910
Посадапрезидент
Військове званняМаршал Польщі
ПартіяТабір національного об'єднання
Матипрізвище Ридз
РодичіОмелян Чорний двоюрідний брат по мамі
Автограф
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Virtuti Militari (Командорський Хрест)
Virtuti Militari (Командорський Хрест)
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Хрест Заслуги військ Серединної Литви
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921
Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Незалежності
Хрест Незалежності
Хрест 70-ї річниці Січневого повстання
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Медаль «За довголітню службу»
Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони
Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони
Кавалер Військового ордена Лачплесіса
Кавалер Військового ордена Лачплесіса
Медаль «10-річчя війни за незалежність»
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок
Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок
Хрест Свободи 1 класу 2 ступеня
Хрест Свободи 1 класу 2 ступеня
Хрест Свободи 1 класу 3 ступеня
Хрест Свободи 1 класу 3 ступеня
Орден Білої зірки 1 ступеня (Естонія)
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Великий хрест ордена «За вірну службу»
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Хрест «За військову доблесть» (Італія)
Хрест «За військову доблесть» (Італія)
Медаль військових добровольців
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Орден Вранішнього сонця 1 класу
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Білого орла (Сербія)
Орден Білого орла (Сербія)

Е́двард Ридз-Смі́гли (пол. Edward Rydz-Śmigły, 11 березня 1886(18860311), м. Бережани — 2 грудня 1941, м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936). Під час Першої світової війни — керівник батальйону в складі Польських легіонів. Головнокомандувач польської армії під час Польської кампанії 1939 року. Орден Білого Орла (1936). Масон. Почесний громадянин Тернополя.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 березня 1886 року в м. Бережани, Австро-Угорщина) в родині підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та його дружини Марії Баб'як. Мати Едварда походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі. Батько матері — вахмістр поліції (муніципальний поліцмейстер), потім — сторож на бойні.[3] Щодо місця народження існують розбіжності: або м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. У 1896 році Едварда всиновила польська родина Урановичів із міста Бережани. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'язку з членством у новоствореній організації «Союз Чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Сьмігли» (спритний, меткий).

Військова служба

[ред. | ред. код]

У 1910—1911 рр. був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. «Союз Чинної Боротьби» перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство «Стшелєц» (пол. Strzelec) під керівництвом Ю. Пілсудського. У цьому товаристві Е. Ридз зарекомендував себе здібним організатором.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни в липні 1914 був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Ю. Пілсудський призначає його спочатку командиром ІІІ батальйону польських легіонів, а незабаром — командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 — підполковник, в листопаді 1917 року — головний командант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.

У 1918 р. під час візиту до Києва  він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, на той час розлученою, Мартою Томас (primo voto Zaleska, нар. 1895 р. у Житомирі). Після її приїзду до Варшави Едвард Ридз у 1920 році подав прохання про нагородження її Хрестом Доблесті за заслуги перед батьківщиною, а наступного року вони одружилися. У 1920 році, після набуття чинності закону, що дозволяє додавати прізвище псевдонімом, прийнятим під час військової служби, Едвард Ридз, який з 1912 року також використовував псевдонім «Śmigły», змінив своє ім'я на «Rydz-Śmigły», а потім близько 1936 р. змінив порядок слів на «Śmigły-Rydz»[4].

Польська Республіка (1918—1939)

[ред. | ред. код]
Генерал Ридз-Сміглий рапортує С. Петлюрі після звільнення Києва від більшовиків, 1920

Один із найближчих співробітників Ю. Пілсудського: з 1918 — міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 9 червня 1920-го року[5] за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого Ланцюговий міст Києва був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося. З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 — Маршал Польщі.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ втік до Румунії, де був інтернований, але 1941 нелегально повернувся до Варшави.

Помер 2 грудня 1941 року в м. Варшава (тоді Генерал-губернаторство, Третій Райх) від серцевого нападу.

Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Польща

[ред. | ред. код]

Інші країни

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118916882 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. В. Парацій. Символ вічності та пам'яті: Береданський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68.
  4. Бережанець, що разом з Петлюрою звільнив Київ від більшовиків та став головнокомандувачем Польщі на початку Другої світової війни - ternopilski.info (укр.). 19 вересня 2022. Процитовано 30 вересня 2022.
  5. Карпинский М. Восстановление цепного моста в Киеве // Строитель. — 1923. — № 4. — С. 28—29. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Cepnik, Kazimierz. Wódz Naczelny i Marszałek Polski Edward Śmigły-Rydz, Życie i Czyny. — Lwów, 1937.
  • Eckert, Marian. Historia polityczna Polski lat 1918—1939. — Warszawa, 1989.
  • Jędruszczak, Hanna, and Tadeusz Jędruszczak. Ostatnie lata Drugiej Rzeczypospolitej (1935—1939). — Warszawa, 1970.
  • Juliusz Kaden-Bandrowski. Piłsudczycy (The Piłsudskiites). — Oświęcim, 1916.
  • Paweł Zaremba. Historia Dwudziestolecia 1918—1939 (A History of the Twenty Years, 1918—1939). — 2 vols. — Paris, 1967.
  • Ярослава Мазурак. Булава маршалка і палітра художника // Бережанська гімназія. Сторінки історії. — Тернопіль-Бережани: Джура, 2007. — 1027 с.
  • Mirowicz, Ryszard. Edward Rydz-Śmigły: działalność wojskowa i polityczna. — Warszawa, 1988.
  • Pepłoński, Andrzej. Wywiad a dyplomacja II Rzeczypospolitej. — Toruń, 2004.
  • Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. — Warszawa, 1937.
  • Seidner, Stanley S. The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation.  — The Polish Review vol. XX, nos. 2-3, 1975. — P. 231—236.
  • Seidner, Stanley S. Reflections from Rumania and Beyond: Marshal Śmigły-Rydz Rydz in Exile. — The Polish Review vol. XXII, no. 2, 1977. — P. 29-51.
  • Seidner, Stanley S. Marshal Edward Śmigły-Rydz Rydz and the Defense of Poland.— New York, 1978.
  • Serwatka, Tomasz. Edward Rydz-Śmigły. — Gazeta: Historia mało znana, (January) 2007/
  • Stachiewicz, Wacław. Wierności dochować żołnierskiej. — Warsaw, 1998.

Посилання

[ред. | ред. код]