Ерколе Консальві — Вікіпедія

Ерколе Консальві
Народився	8 червня 1757(1757-06-08)[1][2][…] Рим, Папська держава
Помер	24 січня 1824(1824-01-24)[1][2][…] (66 років) Рим, Папська держава
Поховання	Рим
Країна	Папська держава
Діяльність	політик, дипломат, католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ
Галузь	Християнська церква[4]
Alma mater	Папська церковна академія
Знання мов	італійська[5][4]
Членство	Баварська академія наук
Посада	Конгрегація євангелізації народів, кардинал[6], камерленг Колегії Кардиналівd, Державний секретар Святого Престолу і Ватикану і Державний секретар Святого Престолу і Ватикану
Конфесія	католицька церква[6][4]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ерколе Консальві (італ. Ercole Consalvi; 8 червня 1757, Рим, Папська область — 24 січня 1824, там же) — італійський куріальний кардинал і папський дипломат, радник папи Пія VII. Кардинал-мирянин. Про-державний секретар Святого Престолу з 15 березня 1800 по 11 серпня 1800. 19 грудня 1801 по 17 червня 1806. Про-префект Трибуналу Апостольської Сигнатури Правосуддя з 26 грудня 1801 по 6 вересня 1805. 1823. Секретар апостольських листів з 10 травня 1817 по 24 січня 1824. Камерленго Священної Колегії кардиналів з 20 лютого 1820 по 8 січня 1821. Про-префект Священної Конгрегації Пропаганди січня 1824. Префект Священної Конгрегації Пропаганди Віри з 13 січня 1824 до 24 січня 1824. Кардинал-диякон з 11 серпня 1800, з титулю рною диаконією Сант-Агата-алла-Субурра з 20 жовтня 1800 по 28 липня 1817. Кардинал-диякон з титулярною дияконією Санта-Марія-ад-Мартірес з 28 липня 1817 по 24 січня 1824 року.

Показав велике мистецтво як дипломата під час укладання конкордата із Францією (15 липня 1801 року). При подальшій боротьбі між папою і Наполеоном, Консальві, на вимогу Наполеона, був вилучений з посади, але повернений до неї відразу після падіння імперії і займав її до смерті Пія VII в 1822 році. Уклав вигідні для папського престолу договори з Росією, Пруссією, Баварією, Вюртембергом, П'ємонтом, Іспанією та Неаполем.