Жан-Франсуа де Сарт — Вікіпедія

Ф
Жан-Франсуа де Сарт
Особисті дані
Народження 18 грудня 1961(1961-12-18) (62 роки)
  Варем[d], Варем[d], Льєж, Валлонія, Бельгія
Громадянство  Бельгія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979–1991 Бельгія «Льєж»  ? (?)
1991–1993 Бельгія «Андерлехт» 19 (0)
1993–1995 Бельгія «Льєж» 47 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1989 Бельгія Бельгія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995–1996 Бельгія Бельгія (U-13)
1996–1997 Бельгія Бельгія (мол.) (помічник)
1997–1999 Бельгія Бельгія (U-19)
1999–2011 Бельгія Бельгія (мол.)
2010 Бельгія «Стандард» (Льєж) (помічник)
2010–2011 Бельгія «Стандард» (Льєж) (акад.)
2011–2014 Бельгія «Стандард» (Льєж) (спортдир)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жан-Франсуа де Сарт (фр. Jean-François De Sart, нар. 18 грудня 1961, Варем) — бельгійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав за «Льєж», з яким став володарем Кубка Бельгії, та «Андерлехт», вигравши з ним чемпіонат Бельгії, а також національну збірну Бельгії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду «Льєж», в якій провів дванадцять сезонів і 1990 року клубу виграти Кубок Бельгії.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Андерлехт», до складу якого приєднався 1991 року. Втім у новій команді Жан-Франсуа був лише дублером основної пари центральних захисників Мішель де Вольф — Грам Рутьєс, тому на поле виходив нерегулярно. Тому здобувши титул чемпіона Бельгії у 1993 році, він вирішив повернутись у «Льєж» і захищав його кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1995 році. Загалом за кар'єру у рідній команді де Сарт провів 373 матчі у всіх змаганнях[1].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

27 травня 1989 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бельгії у товариському матчі проти збірної Югославії (1:0)[2], після чого до кінця року зіграв у ще двох товариських матчах, які і стали його останніми за збірну, хоча викликатись до неї він продовжував і наступного року, будучи у заявці команди на чемпіонаті світу 1990 року в Італії.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця де Сарт приєднався до Королівської Бельгійської футбольної асоціації, де спочатку був помічником тренера збірної до 13 років, а 1996 року став асистентом Аріеля Якобса у молодіжній збірній.

У 1997 році він став головним тренером збірної до 19 років, з якою працював протягом двох сезонів, після чого в 1999 році замінив Якобса на посаді головного тренера молодіжної збірної. Під керівництвом де Сарта бельгійська молодіжка вперше у своїй історії вийшла до фінального раунду молодіжного чемпіонату Європи 2002 року. На турнірі, що проходив у Швейцарії бельгійцям не вдалось вийти з групи, тим не менш Жан-Франсуа продовжив роботу з командою і після двох невдалих кваліфікацій зумів знову вивести збірну на Євро-2007 у Нідерландах. Цього разу збірна дістались півфіналу першості, що дозволило бельгійцям кваліфікуватись на футбольний турнір Олімпіади 2008 року в Пекіні. Там, керуючи новим бельгійським «золотим поколінням», до якого входили такі майбутні зірки європейського футболу як Венсан Компані, Томас Вермален, Маруан Феллаїні, Ян Вертонген, де Сарт посів з командою 4 місце.

12 лютого 2010 року де Сарт був призначений помічником нового головного тренера «Стандарда» (Льєж) Домініка Д'Онофріо[3], а 1 липня того ж року підписав однорічний контракт на посаду спортивного директора Академії клубу, поєднавши цю роботу з посадою тренера молодіжної збірної[4]. У червені 2011 року де Сарт обійняв посаду спортивного директора клубу[5]. У той же час він залишив усі свої посади в Бельгійському футбольному союзі[6]. В червні 2014 року стало відомо, що де Сарт і «Стандард» не досягли угоди про продовження контракту і Жан-Франсуа покинув клуб[7].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Андерлехт»: 1992/93
«Льєж»: 1989/90

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Сини Жана-Франсуа — Жульєн та Алексіс — також професійні футболісти[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Joueurs ayant porté plus de 100 fois la vareuse du RFCL RFC LIEGE 1892 - MATRICULE 4 - HISTOIRE RESULTATS PHOTOS - RFCL - Club Liégeois - FC Liège - Liège - Liege - Luik - Luttich - Liegi - Lieja maillot. rfcliege.be. 1 жовтня 2008. Архів оригіналу за 1 жовтня 2008. Процитовано 8 січня 2022.
  2. ↑ Belgium vs Yugoslavia, 27 May 1989. eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.
  3. ↑ Jean-François de SART. Royal Standard de Liege - Site Officiel. 10 квітня 2010. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 8 січня 2022.
  4. ↑ Jean-François de Sart quitte le Standard - lesoir.be. lesoir.be. 27 серпня 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 8 січня 2022.
  5. ↑ Sports+, DH Les (26 червня 2011). Jean-François de Sart directeur technique du Standard ce lundi !. DH Les Sports + (фр.). Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 8 січня 2022.
  6. ↑ Jean-François de Sart renonce à l'équipe nationale. 7sur7.be. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 січня 2022.
  7. ↑ de Sart et le Standard, c’est fini. Communes, régions, Belgique, monde, sports – Toute l'actu 24h/24 sur Lavenir.net (фр.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 8 січня 2022.
  8. ↑ Sports+, DH Les (16 травня 2013). Le fils de Jean-François De Sart passe chez les pros. DH Les Sports + (фр.). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Франсуа_де_Сарт&oldid=36741041