Жан Філіп де Шезо — Вікіпедія

Жан Філіп де Шезо
фр. Jean Philippe Loys de Cheseaux
Народився	4 травня 1718(1718-05-04)[1][2] Лозанна, Во, Швейцарія
Помер	30 листопада 1751(1751-11-30)[1][2] (33 роки) Париж, Французьке королівство
Країна	Швейцарія
Діяльність	астроном
Галузь	астрономія і фізика
Брати, сестри	Charles-Louis Loys de Cheseauxd[3]
Жан Філіп де Шезо у Вікісховищі

Жан Філіп де Шезо (фр. Jean Phillippe Loys de Chéseaux ; 1718—1751) — швейцарський астроном та фізик.

Ще юнаком він виявив блискучі здібності, і коли йому було 17 років, його дід, філософ Жан-П'єр де Круза, послав до паризької академії наук три роботи Шезо. Ранні роботи Шезо з фізики поширення звуку, про гальмування гарматних ядер повітрям тощо привернули до нього широку увагу^[4]. Багато вчених товариств обрали його потім своїм членом, а імператриця Єлизавета Петрівна запропонувала йому місце директора обсерваторії в Санкт-Петербурзі, але через поганий стан здоров'я Шезо не скористався цією пропозицією.

Де Шезо відкрив дві комети:

• C/1743 X1 — спільно з Клінкенбергом^[en]. За кілька місяців після зникнення комети Шезо опублікував про неї книгу. Книга містила вісім додатків, присвячених різним питанням астрономії.
• C/1746 P1

Найвідоміші роботи Шезо стосуються комет 1743^{[уточнити]}, C/1743 X1 (1744) та C/1746 P1 (1747). Найголовніші з них:

• «Eléments de cosmographie et d'astronomie» (1747);
• «Discours philosophiques sur la physique et l'histoire naturelle» (1762);
• «Mémoires posthumes sur différents sujets d'astronomie et de mathématique» (1764);
• «Lois et propriétés de l'équolibre»;
• «Tables des moments des équinox du soleil et de la lune» та ін.

У додатку до статті 1744 року міститься перше повне формулювання фотометричного парадоксу — найвідоміше досягнення Шезо.

На кінець свого життя захопився містицизмом і активно віддався вивченню Святого Письма. До цього часу належать його «Dissertations critique sur la partie prophétiques de l'Ecriture sainte».

• Шезо, Жан-Филипп // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. 39. — С. 368. (рос. дореф.)