Звуконаслідування — Вікіпедія

Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Ономатопея, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із серпня 2018.

Звуконаслі́дування — звуковідтворення, або ономатопея (грец. onomatopoieia — творення назв) — звук, імітація реальних явищ: намагання шляхом спеціального підбору та концентрації звуків мови — алітерацій чи асонансів — відтворити звуки, що існують у реальному навколишньому житті. Отже, звуконаслідування є зображальним прийомом на противагу виражальному — звукописові.

Умовне відтворення звуків природи, криків тварин тощо: ку-ку, гав-гав, му-у-у, тік-так, няв, ж-ж-ж, а також створення слів, звукові оболонки яких тією чи іншою мірою нагадують позначувані предмети:^[1] гавкати, цвірінькати, кувікати, кукурікати, нявчати.

Де коза туп, туп,
Там жито сім куп

— Колядка

Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзюрчить вода,
Мелодії грає на кам’яній флейті.

—  Б.-І. Антонич

В літературі:

Немов хто косою — черк!
А вдруге світліше — дзінь!

— Володимир Свідзинський

«Кру-Кру!» — у пітьмі тугу журавлі несли мені так боляче, так сумно.

— І.Гнатюк

Осн. стаття Вигук

До вигуків близькими є звуконаслідувальні слова — умовні відтворення голосів, шумів і т. ін. Напр.: кукуріку, гав-гав, бух, ляп.^[2]

• Ономатопея

• Звуконаслідування // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 142-143.
• Звуконаслідування // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 216. — 634 с.
• Кучма З. В. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/zrgf/2009_23/Articles/Kuchma%20RGF23.pdf^{[недоступне посилання з липня 2019]} Звуконаслідування у французькому пісенному тексті] // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць, 2009, вип. 23
• Ономатопея — Словник літературознавчих термінів [Архівовано 18 грудня 2009 у Wayback Machine.]