Згорани — Вікіпедія

село Згорани
Дмитрівська церква в селі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський район
Тер. громада	Головненська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA07060090060097319
Облікова картка	село Згорани
Основні дані
Засноване	3-тя чверть 17 століття
Населення	1 381 (2001)
Площа	3 км²
Поштовий індекс	44313
Телефонний код	+380 3377
Географічні дані
Географічні координати	51°21′38″ пн. ш. 23°58′34″ сх. д. / 51.36056° пн. ш. 23.97611° сх. д. / 51.36056; 23.97611
Середня висота над рівнем моря	172 м
Водойми	Нережа, Рутка, озеро Велике Згоранське, Мошне
Місцева влада
Адреса ради	вул. Садова, 30, с. Згорани, Любомльський р-н, Волинська обл., 44313
Карта
Згорани
Згорани
Мапа
Згорани у Вікісховищі

Згора́ни — село в Україні, у Головненській селищній громаді Ковельського району Волинської області. Розташоване за 15 кілометрів від м. Любомля та залізничної станції Любомль. Населення становить 1381 особу. Колишній орган місцевого самоврядування — Згоранська сільська рада.

На північній околиці села — мальовниче Велике Згоранське озеро^[1] (див. також Згоранські озера).

Через Згорани протікає річка Нережа, впадає у Велике Згоранське озеро, яке омиває село з півночі. З озера витікає річка Тенетиска, притока Прип'яті (басейн Дніпра).

Велике Згоранське озеро

Через село проходить дорога місцевого значення Т 0302, ділянка Шацьк—Любомль.

Перша згадка про Згорани належить до 1674 року^[2].

З давніх часів село Згорани було відоме своїми лляними ткацькими виробами. В середині 19 століття тут було 122 будинки і 800 жителів. Наприкінці століття — 149 будинків і 904 мешканці, церква з 16—18 століття, народна школа, гуральня. Село було центром Згоранської волості, до якої належало 11 сіл, 1216 селянських домів, 8245 жителів і 19589 десятин селянської землі^[3].

У 1906 році село складалось з 151 двору, тут мешкало 922 мешканці. Поштовою адресою було місто Любомль^[4].

За переписом 1911 року в Згоранах було 1105 жителів, волосне правління, фельдшерський пункт, горілчана крамниця, 2 продуктові крамниці і відбувалися 2 ярмарки на рік^[3].

У період Другої речі Посполитої (1920–1939 роки) село було адміністративним центром ґміни Зґорани Любомльського повіту Волинського воєводства.

У 1935 році в селі мешкало 2717 осіб^[5]. Після радянської анексії західноукраїнських земель село було адміністративним центром Згоранського (Головнянського) району.

30 червня 1941 року було окуповане німецькими військами. За роки окупації в селі Згорани було розстріляно і спалено 14 осіб, також 12 осіб вивезено на примусові роботи до Німеччини. Єврейське населення села, яке змогло уникнути розстрілів, переселилось на хутір Турово між селами Згорани і Головно.

Влітку 1942 року між селами Згорани і Власюки на автошляху Любомль — Шацьк відбувся бій загону ОУН-УПА, очолюваного В. Кушніром, із німецькими військами, які вивозили молодь на примусові роботи в Німеччину з найближчих сіл, у результаті якого 15 осіб було визволено, німецькі війська та повстанці понесли великі втрати.

21 липня 1944 року війська 1-ого Білоруського фронту зайняли село. Після цього почалась насильна мобілізація чоловіків на фронт і на відбудову зруйнованого війною господарства. 21 згоранець з тих, що пішли влітку 1944 року на фронт, не повернувся з війни додому^[2].

В радянські часи в Згоранах знаходилась центральна садиба колгоспу «Правда». Вирощувалися зернові і технічні культури, розвивалось м'ясо—молочне тваринництво.

Наприкінці 1960-х років тут мешкало 1434 мешканці^[1].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1493 особи, з яких 746 чоловіків та 747 жінок.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1478 осіб.^[7]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2020)

Серед основних об'єктів інфраструктури села слід відзначити:

• Згоранську ЗОШ І—ІІІ ступенів;
• будинок культури;
• бібліотеку;
• дитячий садок;
• відділення зв'язку;
• фельдшерсько-акушерський пункт.

В селі Згорани розташований міжобласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Згорани» на 200 місць.

В селі діє Дмитрівська церква УПЦ МП, яка збудована в 1674 році і є пам'яткою архітектури національного значення.

Дмитрівська церква з дзвіницею

В Згоранах розташований пам'ятник односельчанам, які загинули під час Німецько-радянської війни, відкритий у листопаді 1969 року.

У 2000 році поблизу села на місці загибелі очільника загону УПА Володимира Кушніра встановлено пам'ятний хрест.

У Згоранах відбувається значна частина подій романів «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Діва Млинища» написаних українським письменником, уродженцем Згоран Володимиром Лисом.

• Данилюк Архип Григорович — етнограф, географ-краєзнавець, кандидат історичних наук.
• Лис Володимир Савович — український журналіст, драматург, письменник.

• Згора́ни // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.512
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
• Ольховський Іван Андрійович. Кривава Волинь. Українсько-польське протистояння на теренах Любомльського та Шацького районів у 1939—1945 роках: Історико-документальне дослідження. — Київ: редакція газети «Гарт»—Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. — 248 ст., іл. — ISBN 978-966-2964-00-4
• Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
• Domański Bogdan. Powiat Lubomelski — Luboml, 1936. — 147 s. — s. 93.

• Село Згорани на сайті Верховної Ради України
• «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради
• Погода в селі Згорани [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]