Зелений Гай (Чортківський район) — Вікіпедія

село Зелений Гай
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Заліщицька міська громада
Облікова картка	Зелений Гай
Основні дані
Засноване	1578
Населення	592
Територія	16.080 км²
Густота населення	36.82 осіб/км²
Поштовий індекс	48675
Телефонний код	+380 3554
Географічні дані
Географічні координати	48°40′43″ пн. ш. 25°39′32″ сх. д. / 48.67861° пн. ш. 25.65889° сх. д. / 48.67861; 25.65889Координати: 48°40′43″ пн. ш. 25°39′32″ сх. д. / 48.67861° пн. ш. 25.65889° сх. д. / 48.67861; 25.65889
Водойми	Дністер
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Дзвиняч-Жежава
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40
Карта
Зелений Гай
Зелений Гай
Мапа
Зелений Гай у Вікісховищі

Зеле́ний Гай — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району. До 1950 — Жежава. До 2020 року адміністративний центр Зеленогайської сільської ради, якій було підпорядковане село Печорна.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.^[1]

У зв'язку з переселенням жителів до Зеленого Гаю хутір Берег виключений із облікових даних.

Населення — 595 осіб (2003).

Поблизу Зеленого Гаю виявлені археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, комарівсько-тшинецької культур, ранньої залізної доби, культури Гава-Голігради, західно-подільської групи скіфського часу, липицької, празької та давньоруської культур.

Поселення липицької культури І – ІІ століть нашої ери в центрі села, на південному схилі плато лівого берега Дністра, на віддалі 1,5 кілометра від ріки. Досліджувалося в 1966 році В.Д.Бараном. Виявлено два житла та яму, знайдено ліпну та гончарну кераміку, уламок жорнового каменя, пряслиця. Давньослов’янське поселення розміщене в центрі села, на південному пологому березі високого плато (лівий берег ріки Дністер) на віддалі 1,5 кілометрів від ріки. Дослідження провів В.Д.Баран у 1966 – 1967 роках. Давньоруський курганний могильник у лісі, неподалік від підплитового могильника, що на березі Дністра. Складався із 45 курганів. Відкрив в 1909 році К.Гадачек, розкопав 4 кургани. В 1931 році Т.Сулімірський розкопав ще два кургани^[2].

Виявлене поселення Празько-Корчакської археологічної культури датуться 5 століттям^[3] і вважається одним із перших слов'янських поселень на Тернопільщині^[4].

Перша писемна згадка — 1578^[5]. Є припущення, що на землях Зеленого Гаю існували поселення Пожарниця та Соколів, які 1241 знищили монголо-татари.

Населений пункт заснований на землях села Блашківці (відоме від 1414), яке припинило існування у II половині 18 століття.

Згадується село Блашківці (Blaszkowcze) 11 травня 1469 року в книгах галицького суду ^[6]. В реєстрі від 1530 р. (c. 165)^[7] стосовно с. Блашківці (Blaskovcze), яке належало Червоногородському повіту Подільської землі, вказано: "fuger. ad Valachiam - Dni cap."[itanei] (перейшло від Волощини (Молдавії)). - Згідно карти Г.-Л. де Боплана (серед. 17 ст.), це село (Blakowce) розташовувалось над самим Дністром, нижче уступу його каньйону. Жежава (в Боплана - Gegewa) позначена вже вище крутого берега долини Дністра, на його сучасному місці. Таким чином, Блашківці і Жежева були окремими, поряд розташованими селами. Жежева на карті фон Міга (80-ті рр. 18 ст.) передана двома назвами: Zezeba i Zezaba (на північному і південному листах відповідно). На карті 2-го австрійського знімання (кін. 50-х рр. 19 ст.) вже значиться подібна до сучасної назва - Zezawa. Від Жежеви на захід до Дністра йде давній шлях (тепер - звичайна польова дорога), який вів до поромної переправи через Дністер до с. Городниця. Ця переправа функціонувала більше трьох століть, хоч конкретне її місцерозташування змінювалось. Біля переправи, з боку Жежави, в 19 ст. існував хутір Береговий.

Старенька церква Святої Параскеви (1784 р.) припливла Дністром під час повені ^[8]

Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

• церква святого великомученика Димитрія (1784, дерев'яна; 2003, кам'яна), каплиця (1877; реставрована).

• 
  Каплиця
• 
  Церква св. Параскеви 1784
• 
  Церква св. Димитрія 2003
• 
  Церква св. Параскеви 1784 (брама)
• 
  Церква св. Параскеви 1784
• 
  Церква св. Параскеви у 1915 р. малюнок Е. Майра

На території населеного пункту є пам'ятка природи Жежавський державний ботанічний заказник і пам'ятки природи й археології печери Татарка та Лисяча Нора.

Пам'ятники:

• священикові І. Підгороцькому
• оборонцеві села від вогню св. Флоріяну (1819; підлягає реставрації)
• полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967)
• Т. Шевченку (скульптор обох — С. Бродовий).

Встановлено пам'ятні хрести:

• про заснування цвинтаря (кінець 18 ст.)
• на честь скасування панщини (друга половина 19 століття; реконструйовано 1976)
• заснування Братства тверезості (кінець 19 ст.)
• 2 придорожних хрести (20 століття)

Насипана символічна могила Борцям за волю України (1993).

Пам'ятник Т. Шевченку

щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва у селі Зеленому Гаю Тернопільської области України.

Встановлений 1990 р. Скульптор — С. Бродовий.

Скульптура — бетон. Скульптура — 1,5 м.^[9][10]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

• художник, скульптор С. Бродовий
• Еміль Коритко^[11]- фольклорист, один з перших досліджувачів етнографії словенського народу
• музикознавець М. Мамалига
• інженери-винахідники:
  • М. Монастирський
  • Я. Стасюк
• заслужений працівник охорони здоров'я України Г. Олійник
• Самчук Віра Григорівна (нар. 1947) — українська акторка.
• інженер О. Росткович
• правник, громадський діяч С. Росткович
• релігійний діяч О. В. Руденський
• доктор Т. Руденський
• літератор М. Хом'як-Черничук
• художник, громадський діяч у Канаді В. Човган
• художник-різьбяр по дереву В. Шевчук.
• Тернопільський Микола Васильович (1998—2022) — старший солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

• Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
• Rzezawa (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 157. (пол.)