Зиков Валерій Борисович — Вікіпедія

Ф
Валерій Зиков
Особисті дані
Народження 24 лютого 1944(1944-02-24) (80 років)
  Нижній Новгород, СРСР
Зріст 178 см
Громадянство  СРСР
Позиція лівий захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1963–1965 СРСР «Волга» (Горький) ? (?)
1965–1975 СРСР «Динамо» (Москва) 213 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1970–1971 СРСР СРСР 4 (0)
1971 СРСР СРСР (олімпійська) 2 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зиков.

Валерій Борисович Зиков (рос. Валерий Борисович Зыков, нар. 24 лютого 1944, Горький) — радянський футболіст, що грав на позиції лівого захисника. Майстер спорту (1967), майстер спорту міжнародного класу (1972).

Виступав за «Динамо» (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець юнацької клубної команди «Локомотив» (1958—1960) та клубної команди «Трудові резерви» (1961—1962) з рідного міста Горький. Перший тренер — Лев Новіков. З 1963 року виступав за дублюючу команду «Волга» (Горький)[1].

В червні 1965 року перейшов до клубу «Динамо» (Москва), представники якого помітили перспективного хлопця під час виступів за збірну РРФСР під час поїздки по Болгарії[1]. У столичній команді теж спочатку грав за резервістів. Дебютував в чемпіонаті СРСР 27 квітня 1966 року у домашньому матчі з московським «Локомотивом» (1:0)[1]. Більшість часу, проведеного у складі московського «Динамо», був основним гравцем захисту команди, провівши за клуб 213 матчів, забивши один гол[1]. У 1967 році виграв з командою Кубок Радянського Союзу, а 1970 році повторив це досягнення. У цих же роках він також ставав срібним призером країни.

Капітан «Динамо» (1971—1972)[1], у цьому статусі у 1972 році він зіграв у фіналі Кубка володарів кубків, програвши шотландському «Рейнджерсу» (2:3)[2]. Загалом за кар'єру зіграв 11 ігор у єврокубках — 8 у тому Кубку володарів кубків 1971/72 і ще три у Кубку УЄФА 1974/75[3]. 13 липня 1974 року в Ленінграді проти «Зеніту» (3:3) зіграв свій ювілейний 200-й матч у першості країни за московське «Динамо», ставши лише восьмим гравцем в історії клубу якому це вдалося[1].

Завершив кар'єру футболіста виступами за «Динамо» у 1975 році. Після закінчення гри в футбол працював в апараті Комітету державної безпеки (1976—1992). З 1993 року працює в ФК «Динамо» (Москва)[1].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

6 травня 1970 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної СРСР у товариському матчі проти Болгарії (0:0). Того ж місяця поїхав з командою на чемпіонат світу 1970 року у Мексиці, де на поле не виходив, а його команда вилетіла у чвертьфіналі.

1971 року зіграв ще три матчі за збірну в рамках відбору на чемпіонат Європи 1972 року, які стали останніми для гравця у червоній футболці. Також зіграв два матчі за олімпійську збірну СРСР в 1971 році зі збірної Нідерландів (4:0 і 0:0)[4].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Зыков Валерий Борисович. 24 февраля 1944. Игр: 254, голов: 1. Волга Горький (1965) - Закончил играть (1975). fc-dynamo.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 28 грудня 2020.
  2. ↑ КЛИСФ. Финал ЕК2 1971/72. Динамо Москва - Глазго Рейнджерс. www.klisf.net. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
  3. ↑ КЛИСФ. ЗЫКОВ Валерий Борисович. www.klisf.net. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 28 грудня 2020.
  4. ↑ Сборная России по футболу. Зыков Валерий Борисович. rusteam.permian.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
  5. ↑ Зыков Валерий Борисович. Спорт-страна.ру (ru-RU) . Процитовано 28 грудня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зиков_Валерій_Борисович&oldid=36251518