Ян Кароль Зубжицький-Сас — Вікіпедія

Ян Кароль Сас Зубжицький
Народження25 червня 1860(1860-06-25)
Смерть4 серпня 1935(1935-08-04) (75 років)
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Країна
(підданство)
 Польська Республіка
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор, реставратор, історик, викладач університету
Праця в містахЛьвів, Краків
ЧленствоПольське наукове товариство у Львові і Польська академія знань
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
CMNS: Ян Кароль Зубжицький-Сас у Вікісховищі

Ян Ка́роль Зубжи́цький-Сас (25 червня 1860, Товсте — 4 серпня 1935, Львів) — польський архітектор, історик і теоретик архітектури.

Біографія і діяльність

[ред. | ред. код]

Ян Кароль Зубжицький-Сас народився 1860 року в містечку Товстому на Тернопіллі в родині Марцелія Зубжицького.[2] У Станиславові (нині Івано-Франківськ) закінчив реальну школу і цісарсько-королівську гімназію. Протягом 1878—1884 років навчався на будівельному факультеті Львіської політехніки[3] (за іншими даними — почав навчання 1875 року[4]). Був членом Політехнічного товариства у Львові у 1884—1887, 1894—1898 роках[5], а також від 1913 року.[6] 1885 року отримав диплом інженера будівництва. До 1886 року працював у Львівській політехніці. Того ж року виїхав до Кракова.

Від 1900 року член редакції краківського журналу «Architekt», у 1905—1907 — головний редактор. З 1905 до 1912 р. працював інспектором міського будівництва в Кракові. Отримавши у 1912 році посаду надзвичайного професора і керівника кафедри архітектури і естетики, переїхав до Львова на постійне проживання. У 1919—1929 роках викладав історію архітектури. Вийшовши на пенсію 1929 року. 27 листопада того ж року за педагогічну, наукову та мистецьку діяльність був відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі.[7] Продовжував працювати в галузі теорії архітектури, займався проектуванням нових споруд.

Помер 1935 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 20)[8].

Доробок

[ред. | ред. код]

Залишив чималу творчу спадщину, зокрема:

  • «Філософія архітектури, її теорія і естетика» (1894),
  • «Жовква — опис пам'яток» (1901),
  • «Оборонний костел у Бібрці біля Львова» (1905),
  • «Коротка історія мистецтва» (1914—1916),
  • «Пам'ятки міста Львова» (1928),
  • «Місто Ярослав та його пам'ятники».

Видав окремою книгою дисертацію «Розвиток готики в Польщі з конструктивного і естетичного погляду» (1895). Ілюстрував праці власними рисунками, яких виконав кілька тисяч. Експонував рисунки зразків дерев'яної архітектури на виставці в палаці Чапських у Кракові (13 квітня — 15 травня 1905 року).[9]

Член Наукового товариства у Львові, Товариства опіки над пам'ятками мистецтва, член-кореспондент «Грона консерваторів Східної Галичини». Відзначений нагородами Австро-Угорщини і Польщі.

Будівлі

[ред. | ред. код]

За проєктами Зубжицького збудовано 45 храмів, у 15 храмах здійснено перебудови. Був також автором житлових і громадських споруд.

Нереалізовані

Зубжицький — автор ряду нереалізованих проєктів: костел у Сокалі, будинок музичного товариства у Станиславові (1890), Промисловий музей (1897) і Палац мистецтв у Кракові (1898), проєкт нової ратуші у Львові (1898), ратуша в Ланьцуті (1907). Конкурсний проєкт костелу Христа Спасителя у Варшаві[13] (1901) здобув лише срібну медаль, однак його вдалось реалізувати дещо пізніше у Кракові, в місцевості Подгуже.[14]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У Львові в 1938—1944 роках іменем Зубжицького називалась вулиця, що нині має назву Зо́ряна (бічна вулиці Любінської).[15] Нащадки Зубжицького проживають у Львові.[12]

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Cmentarz Łyczakowski we Lwowie — С. 234.
  2. Czyż A., Gutowski B. Cmentarze Podola — źródło do badań nad sztuką i historią // Stan badań nad wielokulturowym dziedzictwem dawnej Rzeczypospolitej / red. W. Walczak i K. Łopatecki. — T. I. — Białystok, 2010. — S. 186. (пол.)
  3. Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów : nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 284.
  4. Смірнов Ю. Зубжицький Сас Ян Кароль // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 493. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  5. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 97.
  6. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów : Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 96.
  7. Część urzędowa // Gazeta Lwowska. — 8 grudnia 1929. — № 283. — S. 4; Dekoracja Orderem Odrodzenia Polski // Gazeta Lwowska. — 11 marca 1930. — № 58. — S. 5; Monitor Polski. — 3 grudnia 1929. — № 278. — S. 1.
  8. Cmentarz Łyczakowski we Lwowie: przewodnik / Katarzyna Łoza. — Wrocław, 2016. — S. 234
  9. Drobne wiadomości // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 63.
  10. Komada D. Założenie kościelno-klasztorne zakonu kaznodziejskiego w Tarnobrzegu // Tarnobrzeskie Zeszyty Naukowe. — Czerwiec 1995. — № 10. — S. 21.
  11. Architekt. — 1903. — № 11. — S. 111—116.
  12. а б Kronika // Cracovia Leopolis. — 2005. — № 44. — S. 62. — ISSN 1243-8600.
  13. Architekt. — 1903. — № 7. — S. 77—78.
  14. Kościół parafialny w Podgórzu // Czasopismo Techniczne. — 1905. — № 5. — Tabl. IX.
  15. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 25. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Зубжицький-Сас Ян Кароль. Видатні постаті Заліщанщини // Заліщицька централізована бібліотечна система. Переглянуто 11 січня, 2011.