Камерун — Вікіпедія

Республіка Камерун фр. République du Cameroun англ. Republic of Cameroon фульф. Renndaandi Kamerun
Прапор Герб
Девіз: «Paix — Travail — Patrie»(французькою) «Peace — Work — Fatherland»(англійською)
Столиця	Яунде 3°52′ пн. ш. 11°31′ сх. д.country H G O
Найбільше місто	Дуала
Офіційні мови	Англійська, французька
Форма правління	Республіка
Президент	Поль Бійа (з 1982 року)
Незалежність	від Франції і Великої Британії
- Дата	1 січня 1960, 1 жовтня 1961
Площа
- Загалом	475,442 км² (53)
- Внутр. води	1.3 %
Населення
- оцінка 2005	16 322 000 (58)
- перепис 2003	15 746 179 чол.;
- Густота	34/км² (167)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$43.196 млрд. (84)
- На душу населення	$2,421 (130)
ІЛР (2006)	0.506 (середня) (144)
Валюта	франк КФА (XAF)
Часовий пояс	WAT (UTC+1)
- Літній час	не використовується (UTC+1)
Коди ISO 3166	CM / CMR / 120
Домен	.cm
Телефонний код	+237
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Камерун

Камеру́н (фр. Cameroun, англ. Cameroon), офіційно Респу́бліка Камеру́н (фр. République du Cameroun, англ. Republic of Cameroon) — держава в Центральній Африці, що межує на північному заході з Нігерією, на північному сході з Чадом, на сході з Центральноафриканською Республікою, на півдні з Республікою Конго, Габоном і Екваторіальною Гвінеєю, з заходу омивається Атлантичним океаном — затокою Біафра (східною частиною Гвінейської затоки). Загальна протяжність берегової лінії становить 320 км.

Камерун унікальний тим, що на  території республіки є як вологі екваторіальні ліси на півдні, так і напівпустелі на півночі. Клімат на півдні екваторіальний, жаркий і вологий, на півночі — екваторіально-мусонний.

Камерун, що займає 475 442 км²^[1], є 53-ю за площею країною в світі. Це трохи більше, ніж Швеція або штат Каліфорнія; країну можна порівняти за розмірами з Папуа Новою Гвінеєю.

Камерун розділений на п'ять основних географічних зон, що відрізняються домінуючими фізичними, кліматичними та рослинними особливостями.

Прибережна рівнина простягається на 15 — 150 кілометрів вглиб країни від Гвінейської затоки і має середню висоту 90 метрів. Клімат надзвичайно спекотний і вологий з коротким сухим сезоном. Цей прибрежний пояс густо вкритий лісами і охоплює деякі з найвологіших місць на землі^[2], у тому числі частину прибережних лісів Крос-Санага-Біоко.

Південно-Камерунське плато піднімається від прибережної рівнини в середньому до висоти 650 метрів над рівнем моря. Екваторіальний тропічний ліс домінує в цьому регіоні, хоча чергування вологого і сухого сезонів робить його менш вологим, ніж на узбережжі. Плато є частиною екорегіону атлантичних екваторіальних прибережних лісів.^[3]

Нерегулярний ланцюг гір, пагорбів і плато, відомий як хребет Камеруну, простягається від вулкану Камерун на узбережжі (4040 метрів над рівнем моря, найвища вершина країни) майже до озера Чад на північному кордоні Камеруну. В цьому регіоні м'який клімат, особливо на Західному Високому плато, хоча кількість опадів велика. Його ґрунти є одними з найродючіших в Камеруні, особливо навколо вулкану Камерун. У результаті вулканічної діяльності тут утворилися кратерні озера. 21 серпня 1986 року одне з них, озеро Ніос, викинуло хмару вуглекислого газу і вбило від 1700 до 2000 осіб. Ця область була визначена Всесвітнім фондом дикої природи як лісовий екорегіон Камерунського нагір'я.^[4]

Південне плато піднімається на північ до трав'янистого, порізаного плато Адамауа. Це плоскогір'я формує бар'єр між північчю і півднем країни. Його середня висота становить 1100 метрів [100], а його середня температура коливається від 22 °C до 25 °C з високим рівнем опадів у період з квітня по жовтень, що досягає максимуму в липні і серпні.

Північна рівнинна область простягається від краю плато Адамауа до озера Чад з середньою висотою від 300 до 350 метрів. Її характерна рослинність — чагарники і трави. Це посушливий регіон з рідкісними опадами і високими середніми температурами.

Головна річка країни — Санга. На півночі савани, на півдні країни тропічні ліси (бл. 30 % площі країни).

Річки Камеруну рясніють порогами і водоспадами, тому непридатні для судноплавства. Виняток становлять гирла великих річок, а також річки Бенуе і Шарі.

Камерун був німецькою колонією з 1884 року; під час Першої світової війни країна була захоплена союзними силами і поділена між Великою Британією і Францією.

Французький Камерун отримав незалежність в 1960; південна частина Англійського Камеруну приєдналася до французької в 1961 (північна частина об'єдналася з Нігерією). Нова конституція проголосила Камерун єдиною державою, утворилася Об'єднана Республіка Камерун (1972), 1984 року перейменована на Республіку Камерун. 1991 року сталися деякі конституційні зміни; правляча партія демократичний Союз Народу Камеруну перемогла на перших за 28 років багатопартійних виборах 1992 року.

Камерун — аграрно-індустріальна країна, що розвивається. Основні галузі промисловості: нафтова та нафтопереробна, деревообробна, алюмінієві та цементні заводи, текстильна. Транспорт — залізничний і автомобільний, морський. Морські порти: Дуала та Крібі. Річковий порт — Гаруа.

За даними Індексу економічної свободи (2001): ВВП — $ 9,2 млрд. Темп зростання ВВП — 5 %. ВВП на душу населення — $ 646. Прямі закордонні інвестиції — $ 95,5 млн. Імпорт (обладнання, автомобілі, нафтопродукти, побутова техніка, продовольство) — $ 2,4 млрд (г.ч. Франція –25 %; Нігерія — 8,5 %; США — 8,5 %, Німеччина — 6,4 %). Експорт (нафта і нафтопродукти, ліс, алюміній, какао, кава, бавовна) — $ 2,5 млрд (г.ч. Італія — 25,4 %; Іспанія — 20,4 %; Франція — 16 %; Нідерланди — 7 %). Нафтопродукти складають понад половину всього експорту, другим важливим експортним продуктом є лісоматеріали.

Промисловість включає добувну галузь, будівництво і ремесла, становить біля п'ятої частини всього ВВП, але використовує менше число робітників, ніж інші сектори економіки. Станом на кінець ХХ ст. промисловість Камеруну орієнтована на переробку сировини. Діє великий алюмінієвий комбінат «АЛЮКАМ», розташований в Едеа (працює на привізній сировині з Ґвінеї). У країні діють целюлозно-паперова фабрика, хімічна фабрика, що використовує місцеву сировину (каучуковий сік гевеї), завод добрив, шкіряний завод, декілька підприємств легкої і харчової промисловості, завод по виробництву будматеріалів, нафтопереробний завод в Лімбе. Виробництво деревини майже повністю орієнтоване на експорт. Щорічно виробляють бл. 2 млн м³ деревини, переважно цінних порід. У самому Камеруні ліс використовується переважно як паливо (невелика частка деревини використовується в місцевому будівництві).

Місцева електростанція в Едеа забезпечує майже весь Камерун електроенергією, причому місцевий алюмінієвий комбінат споживає майже половину енергії, що виробляється. Виробництво електроенергії: 2.6 млрд кВт·год на рік.

Експорт: кокоси, кава, банани, бавовна, лісоматеріали, каучук, земляні горіхи, золото, алюміній, сира нафта.

Камерун поділяється на 10 регіонів (фр. régions). Регіони утворюють території 58 департаментів (фр. départements). Департаменти поділяються на 327 комун (фр. communes).

Офіційними мовами є англійська та французька; найпоширеніша французька (більш 80%). На територіях, що раніше належали Британії, мовою спілкування є Камерунський піджин^[en][5]. З середини 1970-х років XX століття в міських центрах набирає популярність суміш англійської, французької та піджина під назвою Camfranglais ^[6][7]. Уряд заохочує двомовність англійською і французькою мовами, тому офіційні урядові документи, нове законодавство і бюлетені для голосування, серед іншого, пишуться і надаються на обох мовах. В рамках ініціативи по заохоченню двомовності в Камеруні шість з восьми університетів країни повністю двомовні.

Крім колоніальних мов, близько 20 мільйонів камерунців говорять приблизно на 250 інших мовах ^[8] . Саме тому Камерун вважається однією з найрізноманітніших за мовою країн в світі ^[9] .

У 2017 році почалися масові протести англофонів проти передбачуваного гноблення з боку франкофонів^[10]. Проти учасників протесту було кинуто військо, що призвело до людських жертв; сотні були ув'язнені і тисячі втекли з країни. Конфлікт отримав назву англомовна криза.

Докладніше: Міста Камеруну

п о р Найбільші міста Камеруну GeoNames
	№	Назва	Регіон	Населення
Дуала Яунде	1	Дуала	Прибережний	1 338 082	Гаруа Куссері
	2	Яунде	Центральний	1 299 369
	3	Гаруа	Північний	436 899
	4	Куссері	Далекопівнічний	435 547
	5	Баменда	Північно-Західний	393 835
	6	Маруа	Далекопівнічний	319 941
	7	Бафусам	Західний	290 768
	8	Моколо	Далекопівнічний	275 239
	9	Нгаундере	Адамауа	231 357
	10	Бертуа	Східний	218 111

Камерун є членом Митного і економічного союзу Центральної Африки (ЮДЕАК), Організації Африканської Єдності і ООН, а також Співдружності, яку очолює Велика Британія.

Камерун застосовує стриманий, суперечливий підхід до зовнішніх відносин, рідко критикуючи дії інших країн. Активний учасник Організації Об’єднаних Націй, Камерун визнаний своєю підтримкою у підтримці миру, прав людини, охорони навколишнього середовища та економічного прогресу країн третього світу та країн, що розвиваються. Незважаючи на те, що він все ще бореться зі спорадичними нападами Боко Харама, Камерун добре ладнає зі своїми африканськими сусідами, США та Європейським Союзом.

Дипломатичні відносини з Україною встановлено 21 листопада 1993 року.

Політичні структури Сахеля XI-XIII ст. Імперія Гана • Канем • Текрур XIII-XVIII ст. Джолоф (Волоф) • Імперія Малі • Імперія Сонгаї Моси • Міста-держави хауса • Багірмі Вадан • Дарфурський султанат • Сеннар Борну • Сокото • Масина • Такедда XIX-XX ст. (Колонії) Британська колонія Нігерія Судан (колонія) • Французька Західна Африка Французька Екваторіальна Африка XX ст. (Незалежні держави) Сенегал • Мавританія • Буркіна-Фасо Малі • Нігерія • Нігер Камерун • Чад • Судан • Еритрея Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

15 мільйонів населення Камеруну складають понад 130 етнічних груп, серед яких найбільші за чисельністю — бамілеке, банту, кірді, фанг, дуала і фульбе. Поліетнічна країна, численні народи говорять 260 мовами, діалектами і говорами (50 із них мають писемність). Етнічний склад африканського населення: нагірні банту або бамілеке (бамілеке, бамун, мета, янбаса та інш.), екваторіальні банту або беті-фанг (беті, булу, евондо та інш.), кірди (масі, мусгу та інш.), фульбе, прибережні банту (басса, дуала та інш.), негрські банту (вуте, намші та інш.), а також канурі, котоко, пігмеї і хауса. Неафриканське населення (європейці, араби-шоа та інш.) становить менше від 1 %. Середня густота населення — 33,1 осіб на 1 кв. км. Народжуваність — 35,08 на 1000 осіб, смертність — 15,34 на 1000 ос. Дитяча смертність — 69,18 на 1000 новонароджених. 42 % населення — діти у віці до 14 років. Жителі старше за 65 років становлять 3,2 %. Міське населення (48 %), крім столиці, зосереджене в Дуала (1,24 млн осіб), Бафусам, Гаруа, Маруа, Фумбан та інш. Камерун — один з найбільших у Тропічній Африці експортерів мігрантів.

58 % населення — християни (більшість — католики), 35 % — мусульмани, 7 % — прихильники традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків і сил природи та інш.).

Найбільше з видів спорту в Камеруні розвинений футбол. Збірна Камеруну з футболу 5 - разовий чемпіон Африки. Є кілька сильних футбольних клубів. З 1964 р. Камерун бере участь у Літніх Олімпійських Іграх, був також учасником Зимових Олімпійських Ігор. Спортсмени Камеруну беруть участь в загальноафриканських спортивних змаганнях та світових спортивних чемпіонатах.

• Міста Камеруну

• (рос.) Логинова В. П. Объединенная Республика Камерун. Справочник. — М., 1982. — 264 с.
• (рос.) Мельников И. А., Корочанцев В. А. Камерун. — М., 1972. — 365 с.
• (англ.) Historical Dictionary of the Republic of Cameroon. Fourth Edition [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.]

• Камерун [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Presidency of the Republic of Cameroon [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Prime Minister's Office
• National Assembly of Cameroon
• CRTV — Cameroon Radio Television [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2016)

Нігерія		Чад
Нігерія		Центральноафриканська Республіка
Гвінейська затока	Екваторіальна Гвінея  Габон  Республіка Конго