Каратинська мова — Вікіпедія

Каратинська мова (самоназва КІкІирлІи мацІцІи) — мова каратинців. За даними перепису населення РФ 2002 р. каратинською мовою володіли 6574 осіб в Ботліхському та Ахвахському районі Дагестану.

Мова ділиться на 2 діалекти: власне каратинський (говори за назвами поселень: каратинський, анчіхський, арчойський, маштадинський, рачабадлинський, рацітлінський, чабакоройський, суих, нижньоінхелойський) та тукітинський (село Тукіта).

Найближчою до каратинської є ахвахська мова. В граматиці характерна відсутність афективу, протиставлення еллативу та транслативу в відмінковій системі, наявність суфікса -хІуб, що виражає ступінь якості. Вокалічна система включає 11 голосних звуків: а, о, у, і, е, аь, та носові а, о, у, і, е. Приголосних звуків — 45.

Іменник має 3 класи:

• Іменники чоловічого роду (ваша — син, вацци — брат, гьеква — чоловік). Показники класу: афікс в- (як англійське w) в однині та б- в множині.
• Іменники жіночого роду (йаше — дочка, йацци — сестра). Показники класу: афікс й- в однині та б- в множині.
• Звірі, предмети, явища (гІама — віслюк, борццІо — місяць, миса — хата), показник класу афікс б- в однині та р- в множині.

Займенники теж утворюються з допомогою показників класу. Наприклад ди — мій та ишши — наш: в однині буде «див, дий, диб» (мій, моя, моє), «ишшив, ишший, ишшиб» (наш, наша, наше); в множині буде «дибай, дибай, дирай» (мої), «ишшибай, ишшибай, ишширай» (наші).

Множина утворюється за допомогою суфіксів:

В 1998 році був розроблений алфавіт для мови, але він практично не використовується, бо каратинська мова є усною мовою спілкування в сім'ї чи з друзями (сусідами і т. д.). Більшість каратинців володіє аварською, а дехто російською мовою.

Приклади каратинських слів:

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (березень 2020)