Карл Бельгійський — Вікіпедія

Карл Бельгійський
ПсевдоKarel van Vlaanderen
Народився10 жовтня 1903(1903-10-10)[1][2][…]
Palace of the Marquess of Assched, Брюссель, Бельгія
Помер1 червня 1983(1983-06-01)[1][2][…] (79 років)
Остенде, Округ Остендеd, Західна Фландрія, Фламандський регіон, Бельгія
ПохованняRoyal Cryptd
Країна Бельгія[4]
Діяльністьхудожник
Alma materКоролівський військово-морський коледж у Гринвічі і Wixenford Schoold
Знання мовфранцузька і нідерландська
Роки активності1970[4]1980[4]
ТитулCount of Flandersd, Prince of Belgiumd і Prince of Saxe-Coburg and Gothad
ПосадаRegent of Belgiumd
РідHouse of Saxe-Coburg and Gothad
БатькоАльберт I
МатиЄлизавета Баварська
Брати, сестриЛеопольд III і Марія Жозе Бельгійська
У шлюбі зJacqueline Peyrebruned
Нагороди
лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена Collar of the Order of Charles III Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Вищий орден Святого Благовіщення Grand Cross of the Military Order of the Tower and Sword knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus Knight grand cross of the order of the crown of Italy

Шарль Теодор Анрі Антуан Мейнрад Бельгійський (фр. Charles Théodore, Henri, Antoine, Meinrad de Belgique; нід. Karel Theodoor Hendrik Anton Meinrad; 10 жовтня 1903, Брюссель — 2 червня 1983, Остенде, Бельгія) — принц Саксен-Кобург-Гота, герцог Саксонський, граф Фландрський, принц — регент Бельгії в 1944—1950 роках.

До Другої світової війни

[ред. | ред. код]

Принц Шарль народився в Брюсселі 10 жовтня 1903. Він був другим сином спадкоємця бельгійського престолу принца Альберта, майбутнього короля Альберта I і Єлизавети Баварської, дочки герцога Карла Теодора. Початкову освіту здобув у Брюсселі, але з початком Першої світової війни 11-річному віці був відправлений батьками в Осборнський коледж в місті Дартмут у Великій Британії (нині Королівський військово-морський коледж «Британія» (HMS Dartmouth)), після закінчення якого він проходив службу в британських ВМС, зокрема на борту військового корабля «Ріноун». Любов до моря залишилася у принца на все життя. Він зібрав бібліотеку цінних книг, присвячених флоту і морській історії бельгійців.

В 1917 держави Антанти пропонували Шарлю трон Греції після зречення короля Костянтина I, сильно схильного германофільським настроям. Однак король Альберт I відповів на цю пропозицію відмовою. Принц Шарль прослужив на британському флоті до 1926 року, після чого повернувся до Бельгії.

В 30-і роки XX століття він починає створювати свою резиденцію Раверсійде близько Остенде на березі моря, займається відновленням лівого крила королівського палацу в Брюсселі, з'являється на деяких протокольних заходах. Від зв'язку з Жаклін Верли в 1939 році народжується дівчинка, названа Ізабель, яку принц не визнав своєю дочкою.

Війна і регентство

[ред. | ред. код]

Друга світова війна і окупація Бельгії Німеччиною вивели принца Шарля на авансцену політичного життя Бельгії. Він взяв активну участь в 18-денній військовій кампанії з оборони від наступаючих німецьких військ: відвідував командні пункти та щовечора робив доповідь королю Леопольду III, він схвалив капітуляцію бельгійської армії, рішення про яку було прийнято братом, але їх думки про подальшу участь у війні кардинально розійшлися: Шарль був англофілом, в той час як оточення Леопольда намагалося налагодити хороші відносини з Німеччиною. З 1940 по 1944 принц Шарль залишається в королівському палаці Брюсселя.

Коли 9 червня 1944 король Леопольд III зі своєю родиною був депортований до Німеччини принцу Шарлю вдалося уникнути цієї долі: він зміг таємно покинути Брюссель і переховувався в містечку Сарт-ле-Спа, неподалік від Льєжа. Оскільки після звільнення Бельгії король ще залишався бранцем Німеччини і тому був не в змозі управляти країною, бельгійський парламент 20 вересня 1944 обрав принца Шарля регентом королівства. Він приніс клятву і здійснював королівські прерогативи до повернення короля Леопольда III до Бельгії.

В першу чергу період регентства ознаменований для Бельгії швидким відновленням і розвитком економіки, чому неабиякою мірою сприяло приєднання країни до американського плану Маршалла.

27 березня 1948 всім жінкам було надано право брати участь у парламентських виборах. Перші вибори за новим виборчим законом відбулися 29 червня 1949 і принесли успіх католицьким і ліберальним партіям, потіснивши ліві сили. Зовнішня політика Бельгії в цей період визначила розвиток країни на багато десятиліть: в 1944 був створений економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембурга (Бенілюкс), в 1945 Бельгія вступила в ООН, в 1949 стала одним із засновників НАТО і Ради Європи.

Одночасно загострилася політична нестабільність Бельгії: за час регентства змінилося 9 урядів і почалося загострення міжнаціональних відносин між валлонами і фламандцями.

В цілому принц-регент виконував свою місію у складних умовах. Однак, діючи енергійно і з великою відданістю справі, він зумів зберегти і зміцнити конституційну основу бельгійської держави.

Після регентства

[ред. | ред. код]

Після повернення до влади короля Леопольда III принц Шарль пішов у свою резиденцію Раверсійде і поступово відійшов від суспільно-політичного життя. У 1961 році він остаточно відмовився від грошових відрахувань, які щорічно робив йому парламент як члену королівської родини і колишньому главі держави, мотивуючи цю відмову тим, що з 1950 року не виконував більше ніяких офіційних обов'язків. Решту свого життя він присвятив живопису і починаючи з 1972 року організував близько двадцяти виставок. У 1977 його роботи отримали високу оцінку на експозиції в престижній художній галереї «Расін» в Брюсселі. Всі свої картини він підписував псевдонімом Karel van Vlaanderen (Шарль Фландрський).

Принц Шарль помер 2 червня 1983 і похований в королівській усипальниці в церкві Нотр-Дам-де-Лакен.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]