Кватроченто — Вікіпедія

Кватроченто (італ. quattrocento, тобто «чотириста», «чотирьохсоті роки») — мистецький термін для позначення мистецтва Італії в XV столітті. Охоплює часовий термін приблизно у 100 років (1400—1499), але у творчості деяких майстрів протримався довше за 1499 рік і співіснував з добою так званого Високого Відродження.

Кватроченто як століття відзначилося в історії не тільки значними змінами в мистецтві, хоча якісні зміни в архітектурі, живописі, скульптурі мали значний вплив на подальший їхній розвиток.

• Саме на злам XIV—XV ст. прийшлися винахід гравюри на папері, а на 1440 рік — європейський початок книгодрукування.
• Кватроченто — це і значні суспільні потрясіння: завершення Реконкісти в Іспанії, масове вигнання морисків та євреїв з Іспанії (Альгамбрський декрет), європейське відкриття Америки і початок жорстокої її колонізації, зникнення з політичної карти Європи Візантії, масова еміграція греків на континент, зміцнення на територіях Європи позицій Туреччини, війни з якою формуватимуть історію континенту 400 років потому.

Мистецтво XV століття в Італії було логічним продовженням мистецтва попередньої доби і наслідувало настанови та мистецькі проекти в архітектурі навіть майстрів XIII століття. Саме в добу кватроченто було добудовано купол собору Санта Марія дель Фйоре, запроектований Арнольфо ді Камбіо (1245?—1302) в XIII столітті.

Стверджується в реальності і тип універсального майстра, притаманний творчості багатьох відомих митців Італії у найближчі 250—300 років.

• Філіппо Брунеллескі (1377—1446) працює ювеліром, скульптором, інженером та архітектором.
• Арістотель Фіораванті (1415?—1486?) уславився як неперевершений інженер, майстер ливарної справи, архітектор.
• Андреа Верроккйо (1435—1488) працює ювеліром, художником, майстром ливарної справи, скульптором.
• Андреа Мантенья (1431—1506) працює гравером, архітектором і живописцем.

Початок XV століття отримав трьох могутніх реформаторів мистецтва Італії, яким будуть наслідувати усі відомі майстри.

В архітектурі — Філіппо Брунеллескі.

У живописі — Мазаччо.

У скульптурі — Донателло.

Засновником саме ренесансної архітектури став Філіппо Брунеллескі. Уродженець Флоренції починав як ювелір, але отримав добру освіту, яку вдосконалив на будівництві. Саме йому доручать створення грандіозного куполу собору Санта Марія дель Фйоре. Використавши каркасну систему, відому ще з часів готики, Брунеллескі створив подвійну оболонку купола без використання будівельних лісів, що справило значне враження на сучасників і сміливістю інженерного рішення, і новою, неготичною образністю споруди.

Новий взірець архітектури виник і після побудови ним Шпиталю для дітей-бастардів — Оспедалє-дей-Інноченті. Сюди віддавали флорентійських незаконнонароджених дітей-сиріт, долею яких опікувались релігійні установи міста. Привітна аркада на колонах першого поверху Оспедалє-дей-Інноченті розійдеться у десятках зразків по багатьом містам країни.

Могутнє теоретичне підґрунтя архітектура доби кватроченто отримає в творах енциклопедично освіченого Альберті Леона-Баттіста (1404—1472), який розробив і дав новий тип італійського собору та цивільної споруди — міського палацу.

Реформатором італійської скульптури став Донателло (1386?—1466). Він опанував усі різновиди тогочасної скульптури. Майстер широкого діапазону, Донателло уславився вдалими спробами в створенні декоративного рельєфа (Фриз катедри Флорентійського собору «Янголята в танцю»), скульптури для фонтану (підліток Давид, біблійний герой), кінного монументу (монумент кондотьєру Гаттамелаті, Падуя). Особливе місце в творчості майстра та в мистецтві посів його Святий Георгій (1417 рік), який започаткував низку героїчних постатей в італійському мистецтві, від «Мойсея» Мікеланджело до венеційських портретів Тиціана та Тінторетто.

Значний внесок в скульптуру кватроченто зробив і сучасник Донателло — Якопо делла Кверча (1371—1438). Праця по замовам церкви дещо обмежила розвиток творчості майстра, але значні потенції його обдарування виявилися навіть в невеликих рельєфах порталу базіліки Святого Петронія в місті Болоньї. Мікеланджело та скульптор Монторсолі стануть справжніми спадкоємцями емоційно насиченої, драматичної за характером творчої манери Якопо делла Кверча в наступному столітті.

Низка відомих живописців доби кватроченто починається з Мазаччо (1401—1428). Передчасна смерть не дала розвинутись його майстерності в повній мірі. Але фрески майстра в одній лише церкві Карміне (каплиця Бранкаччі) стануть взірцями і школою для декількох поколінь художників різних країн. Низку малюнків з фресок Мазаччо не посоромився створити сам Мікеланджело.

В самій Італії в це століття склалося декілька мистецьких центрів (Урбіно, Феррара, Умбрія, Венеція) зі своїми видатними митцями, серед яких:

Творчість італійських художників доби кватроченто надихала як сучасних майстрів північних країн (Рогір ван дер Вейден, Гуго ван дер Гус, Мабюз), так і прийдешніх поколінь XIX—XX століть (Прерафаеліти в Англії та інші).

Всі відомі діячі Високого Відродження Італії походять з доби кватроченто:

• Браманте, 1444 року народження (далі р. н.)
• Леонардо да Вінчі, 1452 р. н.
• Мікеланджело, 1475 р. н.
• Рафаель Санті, 1483 р. н.
• Джорджоне, 1477 р. н.
• Тиціан, 1488/1490 р. н. та інші.

Це стало свідоцтвом надзвичайної вартості мистецького внеску в скарбницю світового мистецтва. І хоча творчість діячів Високого Відродження має інший якісний щабель, народження цих якостей міститься в надбанні творців кватроченто.

• Середньовіччя
• Культура Середньовіччя
• Мипарті
• Відродження
• Книгодрукування
• Буквиця (типографія)
• Манускрипт
• Інкунабула
• Культура Відродження
• Гірляндайо (значення)
• Північне Відродження
• Гуманізм
• Чинквеченто
• Сейченто

• Арган Дж. К. "История итальянского искусства ", том 2, М., «Радуга», 1990
• «Всеобщая история искусств», т 3, М., «Искусство», 1962
• «История зарубежного искусства». (Под редакцией Кузьминой М. Т., Мальцевой Н. Л.), М. «Искусство», 1971