Кезький район — Вікіпедія

Кезький район
рос. Кезский район удм. Кез ёрос
Герб Кезького району Прапор Кезького району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації:	Удмуртія
Утворений:	15 липня 1929 року
Населення (2019[1]):	19891 особа
Площа:	2321,02 км²
Густота населення:	8,57 осіб/км²
Телефонний код:	7-34158
Населені пункти та поселення
Адміністративний центр:	селище Кез
Сільських населених пунктів:	136
Влада
Голова місцевої думи:	Богданов Іван Олегович
Голова району:	Князєв Петро Євгенович
Мапа

Ке́зький район (рос. Кезский район, удм. Кез ёрос) — муніципальний округ в складі Удмуртської Республіки Російської Федерації. Адміністративний центр — селище Кез.

Округ розташований на північному сході республіки, межує з Балезінським, Ігринським та Дебьоським районами Удмуртії, та з Пермським краєм. Територія округу розташована на Верхньокамській височині, саме тут знаходиться найвища точка всієї республіки — 331 м. По округу протікають такі річки як Кама, Лип, Юс, Пизеп та багато інших.

В минулому місцевість сучасного округу була вкрита лісами. Єдиним шляхом сполучення через ці ліси були річки. Заселення лісових зон було довгим та складним. Першими людьми були представники ананьїнської та п'яноборської культур, які прийшли сюди з верхів'їв та середньої течії Ками. Ці дві культури в результаті утворили народність удмуртів. До земель північних удмуртів стали проявляти зацікавленість волзькі булгари, а пізніше і росіяни. На межі XII–XIII століть починається заселення вихідцями з російських князівств. Старообрядники розселились на значній території і суттєво вплинули на культури округу, загальна кількість їх тоді становила понад 3 тис. осіб.

На території округу збереглись унікальні пам'ятки історії, архітектури та культури. Це 4 городища та 10 могильників, які вивчені археологами та дозволяють чітко представити побут життя предків. Сибірський тракт по території округу проходить через села Юрук, Озон, Бані, Полом; по ньому в свій час проїжджали правителі Росії — Катерина II, Олександр I та майбутній цар Олександр II у супроводі свого наставника — поета Василя Жуковського. Ним же відправляли до Сибіру і каторжників. В селі Полом зберігся етапний пункт. Будівництво залізниці 1899 року призвело до покращення економіки округу. В глухому лісисто-болотистому краї було обрано місце для станції поблизу річки для будівництва водокачки для заправки паротягів водою. Так на річці Лип виникла станція Кез, а біля неї і селище. Датою заснування селища прийнято називати 1 листопада, коли станція та і вся залізниця була здана до експлуатації^[2].

Кезький район утворений 15 липня 1929 року з 23 сільрад Балезінської, Липської, Поломської та Юсівської волостей Глазовського повіту. 1935 року зі складу району виділено Кулігинський район. 1956 року останній був ліквідований, до складу Кезького району передано частину сільрад. 1962 року утворено укрупнений Кезький район, до складу якого увійшли сільради ліквідованих Дебьоського та Карсовайського районів. 1965 року Кезький район повернувся в старі межі.

Станом на 2002 рік:

• існувала Абросятська сільська рада, яка увійшла до складу Степаньонського сільського поселення
• існувала Великокезька сільська рада, яка була перетворена у Сосновоборське сільське поселення
• існували Пажманська сільська рада та Пужмеська сільська рада, які утворили Ключевське сільське поселення, при цьому зі складу Великокезьскої сільської ради передано присілки Верх-Уді та Ключевське
• існували Стеньгуртська сільська рада та Сигинська сільська рада, які увійшли до складу Сосновоборського сільського поселення
• існували Тортимська сільська рада та Удмурт-Зязьгорська сільська рада, які утворили Сюрзинське сільське поселення
• певна частина Юскинського сільського поселення перебувала у складі Кузьминської сільської ради

2021 року Кезький район був перетворений в муніципальний округ зі збереженням старої назви, при цьому були ліквідовані усі сільські поселення^[3]:

Населення — 19891 особа (2019^[1]; 22911 в 2010^[6], 26446 у 2002^[7]).

Національний склад згідно з даними перепису 2002 року:

• удмурти — 68 %
• росіяни — 30 %
• татари — 1 %

Основною галуззю господарства району є сільське господарство. Населення займається як тваринництвом, так і рослинництвом. Серед найбільших агропідприємств ТОВ «Труд», ТОВ «Куліга», ТОВ «Кузьминське», ТОВ «Кезьке», СГП «Мир», ТОВ «Миси», колгоспи «Союз» та «Прожектор». Всього в районі функціонує 61 фермерське господарство^[8].

Промисловість району зосереджена в основному на переробці сільськогосподарської продукції. Серед найбільших підприємств Кезькі харчокомбінат, елеватор, сироробний завод та хлібокомбінат. Всього в районі працює 12 промислових підприємств. Більшість підприємств зайнята в лісозаготівлі та деревообробці. До таких підприємств відносяться ВАТ «Кезький лісоорс», ЗАТ «Ліскор», ДУП «Кезький ліспромгосп», ВАТ «Російський ліс», Кезький сільський лісгосп та ЗАТ «Чепецька меблева фабрика»^[8]. Також в селищі діють льонопереробний завод. В минулому в Кезі працював крохмалепаточний завод^[9]. Розвинене в районі також і будівництво, головними підприємствами якого є Кезька буддільниця та будівельна дорожня ПМК.

Район має одну автостанцію в районному центрі, яка здійснює сполучення із столицею республіки та сусідніми населеними пунктами за такими напрямками: Іжевськ, Глазов, Воткінськ, Дебьоси, Стара Гия та Куліга^[10]. В районі на залізниці Кіров-Перм збудовано 4 залізничні станції — Чепца, Кез, Кабалуд та Кузьма. Через них проходять потяги, які сполучають район як із сусідніми великими містами, так і з іншими містами Росії та України^[11].

Серед закладів освіти в районі діють 19 шкіл, в тому числі 13 середніх та Озоно-Чепецька школа-інтернат, 17 дитячих садочків, професійне училище № 50. До закладів додаткової освіти відносяться музична школа та центр дитячої творчості.

Медичну допомогу населенню району здійснюють 4 лікарні та 33 ФАПи. Також в районі діють 30 будинків культури та клубів, 17 бібліотек та 2 музеї.

Район не дуже привабливий для туризму, в основному історичного. Хоча в районі туристів можуть зацікавити деякі об'єкти^[19]:

• Витік річки Кама, який знаходиться біля села Куліга. Місце облаштоване клумбами, прокладені стежки, встановлені лавки, бесідки, сцена. Сам витік утворений 8-метровою криницею, з якого по трубі витікає вода. Криниця прикрита зверху будинком;
• Кіздурські водоспади;
• Музей старообрядницької культури в селі Куліга. За деякими даними він знаходиться на обліку ЮНЕСКО, але документальних підтверджень цього немає. Однак музей популярний, сюди приїжджають гості з інших регіонів Росії, а також країн колишнього СРСР, Італії, Франції, Румунії та США;
• Музей імені Поскребишева в селищі Кез відомого удмуртського поета;
• Пам'ятник Олександру II в селі Полом кінця XIX століття. Незвичність його в тому, що мармурову стелу, яка раніше мала ще й бюст царя (але його знесли під час становлення радянської влади), встановили за ініціативи селян, які були вдячні царю за відміну кріпосницького права;
• В самому селищі Кез встановлено багато пам'ятників воїнам Другої світової війни та афганського конфлікту.

• Інформаційно-розважальний портал [Архівовано 19 червня 2012 у Wayback Machine.]