Кен (музичний інструмент) — Вікіпедія

Кен використовують на ритуальних подіях — В'єтнамський Музей Етимології — Ханой, В'єтнам

Кен (або кєн) — це один із традиційних в'єтнамських етнічних дерев'яних духових інструментів. Він складається із конусоподібної дерев'яної основи та подвійної тростини. Звук інструменту досить потужний і пронизливо високий, схожий на китайський Сону, корейську тайпийонґсо, і персько-індійський шахнай.

Найвідомішим гравцем на кені є заслужений музикант Нґуен Нґок Кгань (нар. 1956), який був визнаний "національною гордістю" В'єтнаму. Його часто на Батьківщині називають "Кенний Кгань".[1]

Схожим за зовніжньою формою, звуковидобуванням та тембром звуку до кену є китайський інструмент сона. Різниця лише у матеріалі корпусу. Сона зазвичай виготовляється із латуні або міді.[2]

Різновиди

[ред. | ред. код]
  • Кен Боу — вид кену, різниться наявністю грушоподібного розтрубу, який іноді формою дуже схожий на гарбуз. Виготовляється в декількох розмірах.
  • Кен дам ма (в'єтнам. похоронний гобой) — різновид кену, який має розтруб із металу; використовується під час похоронних процесій на півночі В'єтнаму.

Зображення

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Sample One-Week Itineraries for Your Vietnam Traveling Plans. TRAVELING IN VIETNAM (англ.) . Архів оригіналу за 5 березня 2016.
  2. І. З. Алендера (ред., доп. та перек. з кит.) (1958). Музичні інструменти Китаю (російською) . Москва.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]