Кирієнко Зінаїда Михайлівна — Вікіпедія

Кирієнко Зінаїда Михайлівна
Зінаїда Кирієнко у 2010
Ім'я при народженні	Зінаїда Георгіївна Широкова (рос. Зинаида Георгиевна Широкова)
Народилася	9 липня 1933(1933-07-09) Махачкала, РСФРР, СРСР
Померла	12 лютого 2022(2022-02-12) (88 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1954 — 2019
Чоловік	Валерій Олексійович Тарасевський (1943—2004)
Діти	Тимур Максим
Батьки	Георгій Константинович Широков (1900—1939?) Олександра Петрівна Іванова (1909—2000)
IMDb	nm0456423
Нагороди та премії
Кирієнко Зінаїда Михайлівна у Вікісховищі

Зінаїда Михайлівна Кирієнко (рос. Зинаида Михайловна Кириенко; 9 липня 1933(19330709), Махачкала, РРФСР, СРСР — 12 лютого 2022, Москва, Росія) — радянська і російська акторка. Заслужена артистка РРФСР (1965). Народна артистка РРФСР (1977). Лауреат Державної премії СРСР (1979).

Фігурант бази даних центру «Миротворець» (участь у пропагандистських заходах РФ, свідоме багаторазове порушення Державного кордону України — поїздки до анексованого РФ Криму)^[1].

Народилася в родині військового Георгія Костянтиновича Широкова. Прізвище та по батькові — від вітчима Михайла Ігнатовича Кирієнка.

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1958).

У 1958—1959 рр. — актриса Московського драматичного театру імені О. С. Пушкіна.

У 1959—1960 рр. — актриса Московського драматичного театру на Малій Бронній.

З 1961 р. — в Театрі-студії кіноактора, де пропрацювала понад тридцять років.

У 1954 році дебютувала в кінематографі у головній ролі в картині реж. С. Герасимова «Надія».

Знялась у кінокартинах за сценаріями О. П. Довженка: «Поема про море» (1958, Катерина), «Повість полум'яних літ» (1961, Марія), «Зачарована Десна» (1964, Одарка); в українських стрічках: «Далеко від Батьківщини» (1960, Моніка), «Жива вода» (1971, Данка Крилюк), «Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976, т/ф, мати).

10 лютого 2022 року потрапила в одну з лікарень Москви з позитивним діагнозом на коронавірус. Перенесла інсульт, також було виявлено рак підшлункової залози.

Померла в Москві 12 лютого 2022 року, у вікі 88 років. Син акторки заявив, що причиною смерті став інсульт^[2].

Грала у фільмах:

• «Надія» (1954, Надія Вахмістрова; реж. С. Герасимов)
• «Роза вітрів» (1957, Надія; НДР, Франція, Італія, Бразилія, Китай, СРСР)
• «Тихий Дон» (1957—1958, Наталія Мелєхова; реж. С. Герасимов)
• «Поема про море» (1958, Катерина, дочка голови колгоспу; реж. Ю. Солнцева)
• «Сорока-злодійка» (1958, Анета)
• «Доля людини» (1959, Ірина, дружина Андрія Соколова; реж. С. Бондарчук)
• «Далеко від Батьківщини» (1960, Моніка Тарваль; реж. О. Швачко, Київська кіностудія)
• «Козаки» (1961, Мар'яна)
• «Повість полум'яних літ» (1961, Марія; реж. Ю. Солнцева)
• «Найповільніший поїзд» (1963, Ніна Іванівна)
• «Знайомтеся, Балуєв» (1963, Капа Підгірна)
• «Зачарована Десна» (1964, Одарка; реж. Ю. Солнцева)
• «Залп „Аврори“» (1965, Ліза)
• «Такий великий хлопчик» (1967, Віра, мати Колі)
• «Крах імперії» (1970, Катя Вауліна, дружина)
• «У лазуровому степу» (1970, дружина Максима)
• «Жива вода» (1971, Данка Крилюк; реж. Г. Кохан, Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Любов земна» (1974, Єфросинія, дружина Дерюгіна)
• «Небо зі мною» (1974, Клавдія Клинова)
• «Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976, т/ф, мати)
• «Два капітани» (1976, Оксинія Федорівна, мати Сашка)
• «Доля» (1977, Дерюгіна)
• «Ліки проти страху» (1978, Рашида Рамазанова)
• «Вони були акторами» (1981, Олександра Федорівна Перегонець, актриса театру; реж. Г. Натансон)
• «Кохаю. Чекаю. Олена.» (1983, Настасья Меркулівна)
• «Пан Великий Новгород» (1984, Віра)
• «Ранок приреченої копальні» (1985, Дар'я Костянтинівна Шуригіна, господиня копальні)
• «Пташине молоко» (1986, фільм-вистава; Олександра Віталіївна Коргачова, начальник торгу)
• «Любити по-російськи-2» (1996, Зінаїда Георгіївна Широкова, прокурор)
• «Танці під збитковим місяцем» (1999, Марія; Мексика—Росія)
• «Листи до Ельзи» (2002, куховарка Марія; реж. І. Масленников)
• «Колодязь» (2003, к/м, господиня двору)
• «Глибока течія» (2005, Ольга; Білорусь)
• «Щастя за рецептом» (2006, Єлизавета Петрівна) та ін.
• «Одне кохання душі моєї» (2007, т/с; Софія Раєвська (старша); реж. Н. Бондарчук)

• Заслужена артистка РРФСР (1965)
• Народна артистка РРФСР (1977)
• Лауреат Державної премії СРСР (1979)
• Приз «За видатний внесок у кіномистецтво» кінофестивалю «Бригантина» (Бердянськ, 2002)

• Актеры советского кино. Вып. 1-й. М., 1964;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.198.

• https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/ros/1960/works/ [Архівовано 13 Лютого 2022 у Wayback Machine.]