Клуатр — Вікіпедія

Клуа́тр (від фр. cloître, cloitre), також кро́йцганг (нім. Kreuzgang), кіо́стро (італ. chiostro) — двір католицького монастиря, оточений одно- чи двоярусними галереями або масивною стіною, посеред якого знаходився колодязь^{[джерело?]}. Звичайно прилягав до південного боку соборної церкви, навколо двору знаходилися дорміторій, будинок абата, трапезна з кухнею, училище, лікарня та господарські споруди. Нерідко звідсіля влаштовувався головний вхід до храму.

Клуатром також називається галерея, що обрамовувала по периметру велику церкву в романський та готичний періоди або одночасно оточувала монастирський двір.

Найвідоміші клуатри:

• монастиря Санто-Домінго-де-Сілос^[en] в іспанській провінції Бургос (1150 р.);
• монастиря у Муассаку у Франції (XIII ст.);
• церкви Санта-Марія-делла-Паче у Римі;
• катедрального собору у Монреале, передмістя Палермо (XII ст.);
• церкви Ла Мерсед (Милосердя) в перуанському місті Куско (1669 р.);
• монастиря Санто-Домінго^[en] в мексиканському штаті Оахаке, (XVII ст.)
• монастир домініканців у Львові (XV ст.)
• клуатр музею Метрополітен, Нью-Йорк

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клуатр

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
• Прина Ф., Демартини Е. 1000 лет мировой архитектуры. — М. : Омега, 2008. — ISBN 978-5-465-01682-7. (рос.)