Кміт Леонід Олександрович — Вікіпедія

Кміт Леонід Олександрович
Алексей Александрович Кмит
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніОлексій Олександрович Кміта
Дата народження25 лютого (9 березня) 1908 Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСанкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті10 березня 1982 (74 роки)
Місце смертіМосква, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 Російська СФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв (1931) Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяактор
НагородиНародний артист РРФСР— 1968 Заслужений артист РРФСР — 1935
IMDbID 0460388 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кміт.

Леонід Олександрович Кміт (ім'я та прізвище при народженні — Олексій Олександрович Кміта; нар. 9 березня 1908, Санкт-Петербург — пом. 10 березня 1982, Москва) — радянський актор театру і кіно. Народний артист Російської РФСР (1968). Отримав широку популярність завдяки ролі Петьки у фільмі «Чапаєв».

Біографія

[ред. | ред. код]

Олексій Кміта народився 25 лютого (9 березня) 1908 року в Санкт-Петербурзі. Закінчивши школу, працював слюсарем на Ленінградському машинобудівному заводі.

Спочатку Олексій навчався в театральних майстернях (ТЕМАС), потім, незважаючи на заїкання, вступив до Ленінградського інституту сценічних мистецтв (майстерня Євгенія Червякова), який закінчив у 1931 році.

У період навчання для милозвучності він відкинув останню букву від свого прізвища і став іменуватись Кміт. Що ж стосується імені, то за документами він як був Олексієм, так і залишився. Але друзі звикли його звати Льонею. І під ім'ям Леонід Кміт він почав виступати в театрі, а потім увійшов в історію кінематографа.

У кіно Леонід Кміт дебютував у 1928 році. Перші ролі були зіграні ще в німому кіно разом з Ігорем Ільїнським. Тоді наступала епоха звукового кіно. Леонід Кміт переживав з цього приводу, бо не міг позбавитися від заїкання. Все вирішилося несподівано просто — одного разу Кміт провалився в колодязь, засипаний снігом, після чого перестав заїкатися.

У 1936 році Леонід вступив до трупи Центрального театру Червоної Армії, де і служить до 1939 року. Під час німецько-радянської війни, в 1942—1945 роках — актор військових ансамблів, з 1957 року — актор Театру-студії кіноактора.

Леонід Кміт помер 10 березня[1] 1982 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Леонід Кміт у кадрі з фільму «Чапаєв» зображений на поштовій марці СРСР 1964 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений кілька разів.

  • 1-ша дружина — Олександра Дем'яненко (1916—1952), циркова артистка. Познайомилися, коли їй було 15 років. У 16 років вона народила дочку, а потім розлучилася з Леонідом, залишивши дочку йому. Згодом Олександра була заарештована «за шпигунство». Померла у в'язниці у 36-річному віці.
    • Дочка (від Олександри Дем'яненко) — акторка і телережисерка Інна Кміт (1932—1996).
  • Друга дружина — фотографка і фотокореспондентка Галина Кміт.
    • Дочка (від Галини Кміт) — сценаристка Ірина Олексіївна Кміт (нар.. 1948).
    • Син Галини Кміт від Миколи Гриценка (усиновлений Леонідом Кмітом) — актор Денис Кміт (1959-21.07.2019).
      • Внучка — Катерина Кміт (нар. 1969), акторка театру і кіно.
      • Онук — Олексій Дубровський (нар. 1977), артист Малого театру.
      • Онука — Дубровська Анастасія (нар. 1986), акторка Малого театру.

Визнання і нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений артист РРФСР (1935)
  • Народний артист РРФСР (1968)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1928 — Золотий дзьоб
  2. 1929 — Готель «Савой»
  3. 1930 — Міста і роки — Федір Лепендін
  4. 1930 — Змова мертвих — матрос
  5. 1930 — Саша
  6. 1931 — Людина за бортом — Федько
  7. 1931 — Золоті гори
  8. 1931 — Ураган — робкор Коваль
  9. 1931 — Снайпер — ледар Віктор
  10. 1932 — Слава світу — Ерік
  11. 1933 — Перший взвод — новобранець Олесь
  12. 1933 — Хто твій друг — Ваня Садкевич
  13. 1933 — Перше кохання — Семен
  14. 1934 — Двічі народжений — Льошка
  15. 1934 — Чи люблю тебе?
  16. 1934 — Пісня про щастя — Грязнов, злодій
  17. 1934 — Поручик Кіже — переписувач
  18. 1934 — Чапаєв — Петька
  19. 1936 — Якось влітку — Жора
  20. 1936 — Дівчина поспішає на побачення — пасажир поїзда, що виїжджає з півдня
  21. 1937 — Балтійці — Федір Сергійович Колесов, сигнальник
  22. 1938 — Комсомольськ — Сергій Чеканов
  23. 1939 — Вершники — шахтар Вася
  24. 1939 — Комендант Пташиного острова — червонофлотець Косіцин
  25. 1939 — Помилка інженера Кочина — Андрій Юхимович, офіціант
  26. 1940 — Кохана дівчина — Віктор Симаков, токар-багатоверстатник
  27. 1940 — Старий наїзник — Вася Пічугін, колгоспний конюх
  28. 1941 — Морський яструб — Ласточкін
  29. 1942 — Бойова кінозбірка № 9 — Юзеф
  30. 1947 — Блакитні дороги — Іван Іванович, помічник капітана
  31. 1947 — Новий дім — старшина Фокін, сапер
  32. 1947 — Повість про «Несамовитого» — Філатов, радист
  33. 1948 — Три зустрічі — директор МТС
  34. 1950 — У мирні дні — начальник штабу
  35. 1950 — Далеко від Москви — Махов, шофер
  36. 1950 — Сміливі люди — суддя на скачках
  37. 1951 — Тарас Шевченко — штабс-капітан Обрядін
  38. 1953 — Вихори ворожі — городовий
  39. 1953 — Степові зорі
  40. 1955 — Примари покидають вершини — Костянтин Сергійович Гребенщиков
  41. 1955 — Мексиканець — Спайдер Хегерті, головний секундант боксерського поєдинку
  42. 1955 — Чужа рідня — Федот Степанович Шубін
  43. 1956 — Солдати — Чумак, старшина
  44. 1957 — Балтійська слава — Тимофій Іванович Віхарєв, комісар Центробалту
  45. 1958 — Черговий рейс — Семен Іванович, завгосп
  46. 1959 — Муму — Степан, лакей
  47. 1959 — Сувора жінка — Платон
  48. 1960 — Мічман Панін — Савичев, унтер-офіцер
  49. 1961 — Піднята цілина — Григорій Матвійович Банник
  50. 1963 — Слуха-ай!.. — наглядач
  51. 1964 — До мене, Мухтар! — Степан Павлович Дуговець
  52. 1965 — Прикордонна тиша — порушник
  53. 1965 — Надзвичайне доручення — поручик
  54. 1965 — Скільки років, скільки зим! — Кравець
  55. 1968 — Господар тайги — Лубніков (конюх Назарич)
  56. 1970 — Коли розходиться туман — Прокопій Федорович, бакенщик
  57. 1970 — Крах імперії — матрос
  58. 1970 — Колір білого снігу — перукар
  59. 1971 — Рудобельська республіка — дід Терешко
  60. 1973 — Кортик — дідусь Миши
  61. 1976 — Вінок сонетів — старшина
  62. 1976 — Всього одна ніч — Прокопій Степанович, швейцар ресторану аеропорту
  63. 1980 — Зоряний інспектор — репортер

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Московские могилы. Кмит И.Л. www.moscow-tombs.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 9 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кміт_Леонід_Олександрович&oldid=43768752