Козирєв Микола Володимирович — Вікіпедія

Козирєв Микола Володимирович
Народився1903
Старовірівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Померневідомо
невідомо
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська СРР
 СРСР
Діяльністьдержавний діяч, політик
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної Ради УРСР[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1939Орден Леніна — 1948Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1935Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Мико́ла Володи́мирович Ко́зирєв (1903, Старовірівка, Харківська губернія — невідомо, невідомо) — український радянський партійний діяч, голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих, депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938—1947). Член ЦК КП(б)У (1940—1949). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го та 2-го скликань (1940—1950).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1903(1903) року в родині селянина-бідняка в селі Старовірівка, тепер Шевченківський район Харківська область, Україна. Трудову діяльність розпочав у одинадцятирічному віці. З 1914 по 1917 рік пас худобу в поміщика. З 1917 по 1923 рік працював робітником на ремонті залізничних колій. У 1921 році вступив до комсомолу.

Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1924—1925 роках — голова Сватівського районного комітету профспілки робітників землі та лісу Харківської губернії, голова Першожовтневого районного комітету профспілки робітників землі та лісу Куп'янського округу, секретар Велико-Бурлуцького районного комітету ЛКСМУ Куп'янського округу. У 1925—1927 роках — секретар Сеньківського районного комітету ЛКСМУ Куп'янського округу. У 1927—1928 роках — голова Сеньківського районного Комітету незаможних селян (КНС) Куп'янського округу. У 1928—1929 роках — голова Сеньківської районної сільськогосподарської кооперації. У 1929—1930 роках — завідувач культурно-пропагандистського відділу Сеньківського районного комітету КП(б)У. У 1930 році — відповідальний секретар Сеньківського районного комітету КП(б)У Куп'янського округу.

У 1930—1932 роках — студент Харківського комуністичного університету імені Артема. У 1932—1933 роках — студент та аспірант Інституту червоної професури на відділі історії партії.

У 1933—1934 роках — заступник начальника Політичного відділу із партійно-масової роботи Мотовилівської машинно-тракторної станції Любарського району Вінницької області. У 1934—1935 роках — начальник Політичного відділу Тростянецької машинно-тракторної станції Вінницької області.

У 1935 — квітні 1937 року — 1-й секретар Полонського районного комітету КП(б)У Шепетівського округу. У квітні — жовтні 1937 року — 1-й секретар Ново-Ушицького районного комітету КП(б)У Кам'янець-Подільського округу.

У жовтні 1937 — лютому 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Кам'янець-Подільській області.

З лютого 1938 року — 3-й секретар Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Кам'янець-Подільській області.

У 1938 — листопаді 1939 року — голова Організаційного комітету Президії Верховної Ради Української РСР по Кам'янець-Подільській області, голова Кам'янець-Подільського обласного виконавчого комітету.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Полонській виборчій окрузі № 13 Кам'янець-Подільської області. Член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

З вересня 1939 року працював у Львівському воєводському (обласному) Тимчасовому управлінні. Після приєднання Західної України до УРСР, постановою Політбюро ЦК КП(б)України (№ 860-оп) 27 листопада 1939 року Козирєв був призначений головою Львівського обласного виконавчого комітету.

8 грудня 1939[1] — листопад 1940 року — голова Львівського обласного виконавчого комітету.

8 січня 1941 — 13 травня 1944 року — народний комісар радгоспів Української РСР.

З жовтня 1941 по грудень 1942 року — член оперативної групи, начальник оперативної групи з постачання і заготівель Військової Ради Південного фронту, уповноважений з матеріального забезпечення військ Сталінградського і Донського фронтів. Учасник німецько-радянської війни.

У квітні 1944 — січні 1949 року (офіційно до 16 березня 1949 року) — голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 8 грудня 1939 року «Про затвердження обласних виконавчих комітетів у Волинській, Дрогобичській, Львівській, Ровенській, Станіславській, Тарнопольській областях УРСР» // Пролетарська правда: газета. — Київ, 1939. — № 280 (5386). — 9 грудня. — С. 1.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Козирєв Микола Володимирович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 48а.
  • Списки депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 53.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • М. В. Козирев // Червоний кордон: газета. — Кам'янець-Подільський, 1938. — № 126 (2613). — 3 черввня. — С. 1.
  • Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)