Колориметрія (наука) — Вікіпедія

Колориметрія, іноді Кольорометрія (від лат. color — колір та грец. μετρεω — міряти) — наука, що досліджує методи вимірювання, вираження кількості кольору і відмінностей кольорів, що виникла у минулому столітті.

Головну роль в її розвитку відіграло відкриття німецьким математиком Г. Грассманом законів, за якими кожен колір є сумою трьох інших кольорів, узятих у певних частках. При цьому такі кольори мають бути незалежними, тобто два з них, змішуючись, не повинні давати третій.

Визначення кольорового випромінювання пов'язано з суб'єктивним його сприйняттям, яке є різним у людей і залежить від умов спостереження. На практиці широко використовують такі суб'єктивні характеристики, як колірний тон, насиченість.

• Колір
• Колориметр

• Ивенс P.M. Введение в теорию цвета, пер. с англ., М., 1964;(рос.)
• Артюшин Л. Ф. Основы воспроизведения цвета в фотографии, кино и полиграфии, М., 1970;(рос.)
• Джадд Д., Вышецки Г. Цвет в науке и технике, пер. с англ., М., 1978;(рос.)
• Луизс А. В. Цвет и свет. Л., 1989.(рос.)