Колошниковий пил — Вікіпедія

Колошниковий пил — пил, що виноситься з доменної печі через колошник разом з колошниковим газом і складається з дуже дрібних твердих часточок шихтових матеріалів — залізорудних матеріалів, коксу і флюсу (вапняку або інших). Містить 40-55 % заліза^[1] і 5-10 % вуглецю. Колошниковий пил уловлюють і використовують переважно у доменній плавці, додаючи до агломераційної шихти при виготовленні агломерату.

Завантажувані у доменну піч шихтові матеріали є грудками певного розміру — від 10-12 мм (окатки) до 25 — 70 мм (кокс, вапняк). Однак, насипна маса цих матеріалів завжди містить також певну кількість дуже дрібної, пилоподібної, фракції. Значна кількість дрібної фракції (пилу) шихтових матеріалів після завантаження їх на колошник доменної печі виноситься з неї разом з потоком колошникового газу. Вміст пилу у колошниковому газі, що виходить з печі, становить 15-30 г/м³. Винос колошниковго пилу залежить від якості шихтових матеріалів і технології доменного виробництва. В минулому (середина 20 століття), при роботі доменних печей на непідготовленій шихті без підвищення тиску газу в робочому просторі печі вміст пилу у газі становив 50 — 60 г/м³, а іноді сягав 100 г/м³.^[2]

Після виходу з доменної печі колошниковий газ проходить три стадії очищення від пилу — грубе, напівтонке й тонке. Грубе очищення відбувається сухим способом у пиловловлювачах. Воно знижує вміст пилу в газі до 1 — 3 г/м³. Напівтонке очищення відбувається мокрим способом у скруберах, тонке очищення відбувається також мокрим способом у трубі Вентурі і дросельній групі.^[2]

Колошниковим пилом називається пил, що вловлюється пиловловлювачами, тобто сухим способом (при мокрих способах очищення утворюються шлами^[3]). По мірі накопичення колошниковий пил з пиловловлювача вивантажується через випускні отвори у залізничні напіввагони (приблизно один раз на добу) й відправляється до споживача на переробку.

Об'ємна вага колошникового пилу у порошку 250—350 кг/м³, після ущільнення — 450 кг/м³. Коефіцієнт теплопроводності 0,06 ккал/м•год•град при температурі 100 °C (дані 1957 року).^[4]

Склад колошникового пилу залежить від складу шихти, тому в різні часи у зв'язку з розвитком доменного виробництва, а також за різних шихтових умов його склад може бути різним. За одним з хіманалізів, опублікованим 1957 року, крім оксидів заліза колошниковий пил складається з 20 % кремнезему SiO₂, 17 % глинозему Al₂O₃, 14 % вапни CaO та інших домішок.^[4]

Через відносно великий вміст заліза колошниковий пил утилізують переважно шляхом використання у доменній плавці додаванням його до агломераційної шихти при виготовленні агломерату.

Колошниковий пил також є цінною сировиною для цементних заводів. Як залізовмісний компонент він додається при виготовленні цементу. Такий цемент відзначається швидким набиранням міцності й великими параметрами довговічності.

Були пропозиції використовувати колошниковий пил як добриво у сільському господарстві. Дози внесення у ґрунт колошникового пилу (і ферошлаку) 1-2 ц на 1 га. Перевірка ефективності колошникового пилу показала, що це добриво підвищувало врожай коренів цукрових буряків на 12,9 %.^[5]

Пропонувалося також колошниковий пил використовувати у суміші з азбестом у вигляді мастики для теплоізоляції гарячих поверхонь невідповідальних об'єктів. Однак, колошниковий пил не мав широкого застосування у теплоізоляції.^[4]