Коняга Володимир Анатолійович — Вікіпедія
Коняга Володимир Анатолійович | ||
---|---|---|
Матрос | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 21 грудня 1974 Озаринці, Могилів-Подільський район, Вінницька область | |
Смерть | 15 жовтня 2015 (40 років) м. Мангуш | |
Поховання | Могилів-Подільський район | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Формування | 1-ша бригада морської піхоти | |
Війни / битви | Війна на сході України | |
Нагороди та відзнаки | ||
Коняга Володимир Анатолійович (21 грудня 1974, Озаринці, Могилів-Подільський район, Вінницька область — 15 жовтня 2015) — матрос, радіотелеграфіст взводу зв'язку 1-ї бригади морської піхоти (Миколаїв). Призваний за мобілізацією 23 квітня 2015 року.
У 1987 році закінчив Озаринецьку СЗШ. Після закінчення школи вступив у Барське ПТУ де здобув професію слюсаря — ремонтника. У 18 років був призваний на службу в армії на 2 роки. Певний час працював на Могилів-Подільському машинобудівному заводі. Проходив службу у військовій частині А2802, смт. Мангуш, Донецької області, де був радіотелеграфістом взводу зв'язку танкового батальйону. У Володимира Коняги залишилась сім'я: Дружина Коняга Оксана Степанівна, 1975 р.н., син: Коняга Вадим Володимирович, 1995 р.н. та дочка: Коняга Настя Володимирівна, 1999 р.н.[1][2].
- 18 грудня 2015 року в Озаринцях на будівлі ЗОШ відкрито меморіальну дошку Володимиру Конязі
- 24 серпня 2016-го у місті Могилів-Подільський біля входу до міського парку відкрито Меморіал пам'яті героїв антитерористичної операції, серед яких є й портрет Володимира Коняги
- ↑ У вінничанина зупинилось серце на передовій АТО // «Винница.info», 21 жовтня 2015. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 5 грудня 2015.
- ↑ В районі попрощались з учасником АТО — Володимиром Конягою // Могилів-Подільська районна державна адміністрація, 20 жовтня 2015. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 5 грудня 2015.
- Український Меморіал [Архівовано 2 лютого 2018 у Wayback Machine.]