Криворучко Юрій Зеновійович — Вікіпедія

Юрій Зеновійович Криворучко
Народився14 липня 1966(1966-07-14) (58 років)
Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик, психіатр, правник, активіст, громадський діяч
Alma materЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького і юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступінькандидат філософських наук (2005)
Знання мовукраїнська, польська, німецька і російська
ЧленствоСпілка офіцерів України і Українська всесвітня координаційна рада
Посаданародний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Військове званнялейтенант-полковник
ПартіяСНПУ,
НРУ
БатькоКриворучко Зеновій Олексійовичd
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня медаль Пам'яті 13 січня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
3-го скликання
НРУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
«Наша Україна»,
НРУ
16 березня 2005 25 травня 2006

Юрій Зеновійович Криворучко (нар. 14 липня 1966, Львів) — український політичний та громадський діяч, лікар-психіатр, правник, активіст, Народний депутат України III та IV скликаннь від Народного руху України та Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» відповідно, керівник Фонду «Молода Україна». Кандидат філософських наук (2005).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1966 у Львові у сім'ї лікаря та вчительки[⇨].

У 1989 році закінчив Львівський медичний інститут за спеціальністю «лікар-психіатр»[4]. Працював дільничним психіатром Львівського психоневрологічного диспансеру.

З 1992 по 1998 рік навчався на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка[4].

У 2005 році захистив дисертацію зі спеціальності «соціальна філософія та філософія історії» та здобув науковий ступінь кандидата філософських наук[5].

Активізм у роки здобуття незалежності

[ред. | ред. код]

У 1988 році розпочав громадську діяльність, спрямовану на відновлення української державності, був засновником та активістом низки громадських та політичних організацій.

Ще навчаючись в інституті, у 1988 році, був обраний головою факультетського осередку Товариства української мови, яке займалось боротьбою за викладання дисциплін українською мовою, співорганізатор Студентського братства[6].

У 1989 році — делегат Установчого з'їзду Народного Руху України. Також був головою ініціативного комітету за створення осередку Руху в медичному інституті[4].

Учасник студентської Революції на граніті в 1990 році. У тому ж році став членом Львівського обласного громадського Комітету за відродження Української Національної Армії[7], а згодом — Спілки офіцерів України[8].

З 1990 по 1992 рік очолював парамілітарну організацію «Варта РУХу»[9], яка займалась забезпеченням громадського порядку на демонстраціях та, у разі загострення ситуації, мала стати осередком силового спротиву радянській владі. У червні 1990 року, задля налагодження міжнародної співпраці, відвідав Балтійські країни[9].

У 1991 році брав участь у січневих подіях у Вільнюсі як боєць-доброволець і організатор гуманітарної допомоги[10].

З 1992 року — голова правління Фонду «Молода Україна»[4].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1991 році разом із Ярославом Андрушківим, Андрієм Парубієм та Олегом Тягнибоком заснував Соціал-національну партію України (СНПУ)[11]. Юрій Криворучко був публічним лідером та відповідав за ідеологічну роботу[12].

У 1992 році служив старшим офіцером відділу психології соціально-психологічного управління Міністерства оборони України[4], займався забезпеченням повернення в Україну військовослужбовців — громадян України з території Молдови.

З 1994 по 1997 рік був депутатом Львівської обласної ради народних депутатів II демократичного скликання[13].

У 1997 році без конфліктів вийшов з СНПУ через різне бачення її розвитку з керівництвом та приєднався до Народного руху України, а у березні 1999 року був включений у Центральний провід партії[12].

На парламентських виборах 1998 року був обраний Народним депутатом України III скликання від НРУ. На час виборів обіймав посаду голови Львівського обкому молодіжних організацій[14]. Був членом фракції НРУ та ПРП «Реформи-центр». Секретар Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (з липня 1998). Брав участь у розробці Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»[15].

У цей час почав займатись молодіжною політикою. З 1997 року був головою Львівського регіонального відділення, а з 1998 — заступником голови Українського національного комітету молодіжних організацій. Також був засновником та головою молодіжної організації «Молодий народний рух» (1999—2007) та Західноукраїнського молодіжного конгресу[4].

З 1995 по 2009 рік був членом Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України[16][17]. Член Світового конгресу українських молодіжних організацій[18].

У 2001 році — член Організаційного комітету з підготовки та проведення ІІІ Всесвітнього форуму українців[19][20].

З 2003 року обіймав посаду заступника голови Національної Ради Молодіжних Організацій України, а з 2004 року — заступника голови Українського Національного Комітету Молодіжних Організацій[15].

Брав участь у Помаранчевій революції 2004 року[21].

У 2006 році став головою Українського молодіжного форуму, який об'єднав майже всі спілки молодіжних та дитячих організацій України[22].

На парламентських виборах 2002 року не був обраний народним депутатом за списком від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», однак у 2005 році, коли новопризначені міністри та губернатори склали з себе депутатські повноваження[23], відповідно до закону, Юрій Криворучко набув депутатських повноважень[24][25]. Був членом фракції «Наша Україна» та НРУ. Секретар Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (з квітня 2005).

Балотувався до Верховної Ради на парламентських виборах 2006 року, однак обраний не був[26].

Юрій Криворучко (зліва) на церемонії вручення Президентом Литви Гітанасом Наусєдою державних нагород українським та литовським громадянам; 2020 рік

У 2006 році був включений до складу Громадської ради при Міністерстві України у справах сім'ї, молоді та спорту[27], а у 2007 році став членом колегії Міністерства[28].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ступеня (26 червня 1999) — за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм, особистий внесок у реалізацію державної молодіжної політики[29];
  • Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня (2001).
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (23 червня 2003) — за вагомий особистий внесок у реалізацію державної молодіжної політики, підтримку соціального становлення і розвитку молоді та з нагоди Дня молоді[30].
  • Орден «За заслуги» II ступеня (18 червня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток молодіжного руху в Україні, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді, досягнення значних результатів у професійній діяльності, активну громадську діяльність[31].
  • Медаль Пам'яті 13 січня (1 січня 2020, Литва) — за активну участь у захисті свободи та незалежності Литви, забезпечення безпеки та людського життя під час подій протягом січня-вересня 1991 року[32][33].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Батько — Зеновій Олексійович Криворучко (1937) — лікар, начальник управління охорони здоров'я Львівської обласної ради[34] та депутат Львівської міської ради III та IV скликань (1998—2006)[35].

Мати — Тамара Никифорівна (1941—1972) — учителька математики.

Має дочку Ганну від першого шлюбу. Одружений вдруге, виховують з дружиною 2 дітей: сина Юрія та дочку Софію[4].

Володіє польською німецькою та російською мовами.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Офіційна Україна сьогодні — 1995.
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. а б в г д е ж Довідка: Криворучко Юрій Зеновійович. dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 7 березня 2021.
  5. Криворучко Юрій Зіновійович. irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 7 березня 2021.
  6. Студентське Братство / СБ Медуніверу. Впорядкування цвинтару УСС. sbl.org.ua. Архів оригіналу за 12 січня 2010. Процитовано 7 березня 2021.
  7. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ:- ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ» | Портал українських офіцерів. www.officers.org.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  8. ВІТАННЯ З 26-РІЧЧЯМ З ДНЯ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОГО З’ЇЗДУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ | Портал українських офіцерів. www.officers.org.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  9. а б Андрющенко, Едуард (2013). “Варта Руху” та її роль у суспільно-політичних процесах в Україні у 1989–1991 рр (PDF).
  10. Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року. ФОТО. Новинарня (укр.). 11 січня 2020. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  11. 25 років «Свободи». Шлях по спіралі від чорносорочечників з СНПУ до ВР — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 13 жовтня 2016. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 7 березня 2021.
  12. а б Е. С. Андрющенко, Є. О. Васильчук (2013). Лідер української націоналістичної організації (1990—2004 рр.): колективний портрет (PDF) (укр.). Запорізький національний університет.
  13. газета «Високий Замок» (Львів) — 1994 рік — червень.
  14. Юрий Криворучко - Фотобанк УНИАН. photo.unian.net (рос.). Процитовано 7 березня 2021.
  15. а б Криворучко, Юрій (2005). Ціннісний зміст і принципи структурування молодіжного руху в процесі демократичних перетворень в Україні. www.irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
  16. Про Національну раду з питань молодіжної політики № 1129/95. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 8 березня 2021.
  17. Про новий склад Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 7 березня 2021.
  18. У СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ СПРИЯТИМЕ ОБ"ЄДНАННЮ УКРАЇНСЬКОГО МОЛОДІЖНОГО РУХУ, ВВАЖАЮТЬ УЧАСНИКИ ФОРУМУ. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2021.
  19. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №41/2001-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 7 березня 2021.
  20. МИХАЙЛО ГОРИНЬ: «ХТО ПРОСИВ ПРЕЗИДЕНТА СТАТИ ГОЛОВОЮ ОРГКОМІТЕТУ? ВИ ПОСТАВИЛИ МЕНІ ЗАПИТАННЯ НА ДВІЙКУ». Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  21. Історія Молодого Народного Руху. Молодий Народний Рух (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  22. Українські молодіжні та дитячі організації об'єдналися. old.kmu.gov.ua. Урядовий портал. Процитовано 12 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  23. Верховна Рада отримала нових депутатів - 2005-03-10. VOA (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  24. У парламент прийшли керівник приймальні Ющенка та два екс-депутати. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  25. Юрія Криворучка теж можна вітати з депутатством. portal.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 7 березня 2021.
  26. Криворучко Юрій Зеновійович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  27. Про залучення Громадськості до процесу формування та реалізації державної політики № v3606643-06 від 25.10.2006. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 8 березня 2021.
  28. Про склад колегії Мінсім'ямолодьспорту № v1432643-07 від 04.05.2007. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 8 березня 2021.
  29. Про відзначення нагородами України №720/99 від 26.06.1999. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  30. Кабінет Міністрів України - Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. www.kmu.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  31. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №563/2008. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 7 березня 2021.
  32. DĖL APDOVANOJIMO SAUSIO 13-OSIOS ATMINIMO MEDALIU (PDF). www.lrp.lt. Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2022. Процитовано 7 березня 2021.
  33. Президент Литви до Дня захисника свободи нагородив 11 українців. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 7 березня 2021.
  34. Давимука: перший виконком (1990-1992) – “Поступ“, 22 листопада. portal.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 7 березня 2021.
  35. Депутати Львівської міської ради 1-7 скликання. www.lvivrada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 7 березня 2021.