Кринка (річка) — Вікіпедія

Кринка
Ландшафтний парк «Донецький кряж»
47°36′38″ пн. ш. 38°48′27″ сх. д. / 47.6106° пн. ш. 38.8075° сх. д. / 47.6106; 38.8075
Витікзлиття річок Корсунь та Булавинка
• координати48°10′55″ пн. ш. 38°8′16″ сх. д. / 48.18194° пн. ш. 38.13778° сх. д. / 48.18194; 38.13778
ГирлоМіус, (радгосп Сад-База Матвієво-Курганський район)
• координати47°36′38″ пн. ш. 38°48′27″ сх. д. / 47.61056° пн. ш. 38.80750° сх. д. / 47.61056; 38.80750
Похил, м/км0,67 м/км
БасейнМіусАзовське море
Країни:Україна Україна
  Донецька область,
Росія Росія
  Ростовська область
РегіонДонецька область
Ростовська область[1]
Довжина180 км
Площа басейну:2634 км²
Притоки:Садки, Корсунь (праві)
Булавинка, Вільхова, Велика Скельовата, Орлівка, Мала Шишівка, Велика Шишівка, Севастянівка, Комишуваха, Калинова, Калинова II.
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Кри́нка — річка в Бахмутському, Горлівському й Донецькому районах Донецької області України та Матвієво-Курганському районі Ростовської області Росії, права притока Міусу (басейн Азовського моря).

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Бере початок на Донецькій височині в межах Луганської області. Утворена злиттям річок Садки (16 км) та Булавинка (39 км) в південно-західній околиці міста Єнакієве (Україна, Донецька область) у селі Шапошниковне[2]. Територією України протікає в межах Шахтарського та Амвросіївського районів Донецької області, а також територією Матвієво-Курганського та Некліновського районів Ростовської області Російської Федерації. Впадає в Міус за 84 км від гирла останнього біля радгоспу «Сад-База» (Матвієво-Курганський район), за 18 км вище за течією від Матвєєвого Кургану.

Довжина річки 180 км (із них 160 км територією України). Площа басейну 2634 км². Долина річки вузька, глибока (до 60 м), з крутими схилами. Течія швидка. Похил річки — 0,67 м/км. Річище звивисте, шириною до 20 м. Глибина до 3—4 м, на порожистих ділянках — 0,1—0,5 м. Перепад рівня води залежить від сезону та режиму роботи Зуївської ГРЕС. Дно мулисте, на мілководних ділянках кам'янисте. У нижній течії річка протікає в м'яких наносних ґрунтах. На окремих ділянках зроблено розчищення русла. Вода непрозора, замутнена. Льодостав з кінця грудня до середини лютого. Живлення снігове і дощове, а також за рахунок численних підземних джерел.

Основні притоки: Булавинка (ліва) і Корсунь (права).

Русло річки зарегульовано численними ставками (греблі Ханжонківського та Зуєвського водосховищ, біля хутора Покровка, шахти Бешевська, селищ Благодатне, Велике Мішкове, Білоярівка). На річці — 5 водосховищ (в тому числі Ханжонківське, Зуївське і біля села Благодатне) та 2 гідрологічних пости у селищах Новоселівка (1924) і Благодатне — з 1956 року. Вода використовується для сільськогосподарських, побутових і технічних потреб. Уздовж русла річки розташовані численні сільськогосподарські землі. Поширено рибальство.

У річці водяться плітка, карась, короп, судак, лящ звичайний, щука звичайна, окунь, черепахи, вужі, гадюки. У пониззі трапляється сом звичайний, вугри. Тваринний світ представлений зайцями, лисицями, велика різноманітність птахів: дика качка, чапля сіра, деякі види куликів, куріпок, фазанів. Із хижаків трапляються пугач звичайний та лунь очеретяний, а в пониззі — річкові і морські чайки.

Берега річки мають майже безперервне зелене обрамлення: тополя, верба, в'яз та інші породи дерев. Нижче села Степано-Кринка — урочище Чинци, після села Благодатне — урочище Ясинова. На берегах Великої Шишівка — Знаменський ліс (ясен, дуб, клен). Злиття Кринки і Міуса розташоване в Олексіївському лісі — природному лісовому масиві. Різноманітний трав'яний покрив.

На берегах річки розташований регіональні ландшафтні парки Донецький кряж та Зуївський.

Населені пункти на річці

[ред. | ред. код]

У своїй верхній течії річка протікає густонаселеною місцевістю.

Населені пункти України (вниз за течією): Єнакієве, Нижня Кринка, Зуївка, Зугрес, Троїцько-Харцизьк, Степано-Кринка, Благодатне, Новопетрівське, Велике Мішкове, Карпово-Надеждинка, Білоярівка, Нижньокринське, Успенка, Катеринівка.

Притоки

[ред. | ред. код]

Праві: Садки, Корсунь, Балка Ясинова, Караван, Балка Велика Липова, Балка Ведмежа, Балка Харцизька, Балка Калинова, Балка Широка, Балка Широка (вище с. Калинове)[3] [4], Балка Калинова.

Ліві: Булавинка, Балка Водоточна, Балка Колпакова, Вільхова, Велика Скельовата, Орлівка, Мала Шишівка, Велика Шишівка, Севастянівка, Комишуваха, Калинова, Калинова II.

Галерея

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. Аркуш карти M-37-137 Горловка. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1988 р. Видання 1993 р. (рос.)
  3. Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] – К.: Наукова думка, 1979. – С. 623
  4. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.)[недоступне посилання]

Література

[ред. | ред. код]