French
DeutschКрошня — Вікіпедія
| Крошня Житомир | ||||
 Будівля Агротехколеджу | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Країна |  Україна | |||
| Район | Житомирський | |||
| Адмінодиниця | Богунський район | |||
| Поштовий індекс | 10031 | |||
| Заклади освіти та культури | Житомирский агротехнічний коледж, Житомирська філія УДФСУ, ЗОШ №16, ЗОШ №28 | |||
| Парки | Крошенський парк, Крошнянський дендропарк | |||
Кро́шня — історична місцевість, житловий масив, що розташований на території Житомира, на північ від його історичної частини, до 1971 року — селище міського типу.
На берегах річки Крошенки здавна проживали люди. Так, у 1982—2008 роках О. О. Тарабукіним виявлена система поселень скіфського періоду ранньої залізної доби (VIII—III століття до н. е.) та XII—XIII століття.
Перша документальна згадка знаходиться у третій книзі записів «Литовської метрики». Це документи 1440—1498 років:
К Житомиру село Крошня. А въ томъ селе данъниковъ три, а дани даютъ колоду меду безъ дву ведеръ; а два ведра меду залегло на пустовъской земли. А полныхъ дей двадцать чоловека. Тые вси подымъщину дають, што озле пашуть. А тутъ же ловъцов четыри а пять слугъ; подымъщины не дають[1].
У травні 1506 року село Крошня (пол. Kroszna, Krosznia, Kroszenka) віддане у володіння зем'янину Івашку Вороничу (пол. Iwaszko Woronicz starszy)[2] польським королем Олександром. Пізніше ці землі успадковує його онук Грицько (пол. Grzegorz) Ворона[3].
Також місцевість згадується 1540 року у скарзі зем'ян Житомирського повіту Вороничів на старосту села Федора Корецького, який не дозволяв ловити дичину в околицях села.
1552 року населення Крошні становило 7 осіб.
Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до житомирської єзуїтської місії, налічувало 40 дворів[4].
На плані Житомира, датованому 1812 роком, «сельцо Крошня» показане на перетині дороги на Овруч з річкою Крошенкою. З міграцією на Волинь чехів і поселенням частини з них біля села Крошня у 1870-х роках виникла Крошня-Чеська. Тоді ж стара Крошня стала називатися Крошнею-Українською.
Станом на 1860 рік Крошня належала родині Кулишевських.
Близько 1874 року поблизу Крошні поселились переселенці з Моравії, чехи-колоністи, які переважно займались хмелярством. Згодом в орендованому приміщенні відкрили власну школу.
9 березня 1889 року відкрито чесько-православну церковно-парафіяльну школу. Першим вчителем якої став Кудімов Д. Р. При школі освячена церква святих В'ячеслава та Людмили.
У 1906 році у населених пунктах Левківської волості Житомирського повіту Волинської губерніїроці у Крошні-селянській (Українській) налічувалось 96 дворів, де проживало 429 осіб. У Крошні-Чеській — 102 двори, 654 чоловіки, на фермі Крошенка — 2 двори, 10 чоловік[5].
У 1907—1908 роках побудовано костел святого Вацлава. Землі під будівництво виділив дворянин Волинської губернії Аршеневський Андрій Олександрович[6].
На початку XX століття на землях (983 десятин) Аршенєвського А. О.[7], неподалік маєтку відкрилась православна церква. Її було закладено 1912 року на честь Господа Ісуса Сладчайшого (нині Покрови Пресвятої Богородиці)[джерело?]. Поруч побудована вже двоповерхова цегляна будівля двокласної церковно-парафіяльної школи при будівництві якої використано цеглу з Крошенського заводу.
1912 року відкрився пивоварний завод «Волинь», що належав Ігнатію Йосиповичу Альбрехту[8]. При ньому розміщувався трактир.
Працював цегельний завод родини Аршенєвського (не зберігся, в районі сучасних вулиці Богдана Хмельницького та провулку Лугового) та два млини — Володимира Генфеля та паровий Аршенєвського (орендував Г. М. Радинер). Окрім того, на Крошні розміщувалось, 6 бакалійних та 1 ковбасна лавка.
У 1923 році Крошня-Українська налічувалось 118 дворів та 880 осіб, Крошня-Чеська — 340 дворів та 1733 осіб.
У жовтні 1928 року на території пивзаводу відкрилась садово-городня професійна школа. У 1930 році вона переїхала до колишнього маєтку графа Аршенєвського та отримала нову назву — «Крошенський садово-городній технікум» (нині — Житомирський агротехколедж)[9].
Будівлі пивзаводу були переспеціалізовані під «Житомирський консервний завод», а хмелесушарка — під управління колгоспу імені Калініна.
У середині XX століття північніше Крошні-Української сформувалося поселення за залізницею Житомир — Новоград-Волинський I, яке отримало назву — Нова Крошня.
У 1946 році Крошню-Українську перейменувано на Крошню, а Крошню-Чеську — на Крошню Другу. У 1958 році усі три Крошні були об'єднані в один населений пункт — селище міського типу Крошня. У 1971 році смт Крошня увійшло до складу міста Житомир.
За даними історика Мечислава Борака (чеськ. — Mečislav Borák) 28 вересня 1938 року було розстріляно 77 чехів. Їхні свідоцтва про смерть були фальсифіковані, тому навіть рідні не знали про справжню долю жертв[10].
Неподалік старого кладовища, біля ставка, у Братській могилі поховано 14 воїнів (13 воїнів 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, що загинули в боях за Житомир 14 листопада 1943 року та один воїн 304-ї стрілецької дивізії, що загинув наприкінці грудня 1943 року (нині — вул. Северина Наливайка, 29). У 1955 році на могилі встановлена триметрова монументальна скульптура воїна, а 1988 року вона була замінена на скульптурний портрет п'яти воїнів (архітектор Васильченко К. М., скульптор Бірюк П. М.).
Під час визвольних боїв за місто у 1943 році у приміщенні сільськогосподарського технікуму розміщувався пересувний шпиталь. Померлого від тяжких ран Ларина М. В. поховано на Учнівській алеї, у 1961 році на могилі встановлено гранітний обеліск.
- Церква Покрови Божої Матері початку XX століття (1912—1914 роки)
- Костел святого Вацлава (1908 рік).
Крошня — житловий мікрорайон з добре розвиненою інфраструктурою. Серед закладів освіти — філія УДФСУ, Житомирський агротехнічний коледж, ЗОШ № 16, № 28, ПТУ № 5, два ДНЗ та ЦРД.[11] У будівлі колишньої парафіяльної школи, що збереглася, працює Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.[12]
У приміщенні колишнього пивзаводу відкрито кафе «Альбрехт».
У 2016 році на берегах Крошенки закладено Крошенський парк відпочинку.[13]
Продовжується забудова багатоповерхівками, а також котеджного масиву.
- ↑ Русская историческая библиотека Отдел 1 (рос.). Directmedia. 24 жовтня 2013. ISBN 9785445840169.
- ↑ Pienkowski (4 січня 2010). Rodzina po kądzieli, Woronicz - herbu Pawęża, próba ... Skyrock (фр.). Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ Архив Юго-Западной России. Часть 7. Том I. www.runivers.ru. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 140. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 17 вересня 2024.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 липня 2019.
- ↑ Список дворян Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1906. — с. 203 / 504. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 15 липня 2019.
- ↑ Список земледельцев и арендаторов Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1913. — с. 1 / 270
- ↑ 8. Альбрехт Ігнатій Йосипович — член правління (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2021. Процитовано 2 листопада 2020.
- ↑ Житомирський агротехнічний коледж. zhatk.zt.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ mailto:[email protected], Ceska Televize;. Místo lepší budoucnosti našli smrt — Zatajené popravy — Česká televize. Česká televize (чес.). Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ Опис - УО Житомирської міськради - Житомирська область. ІСУО. zt.isuo.org. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ Житомирська міська рада. old.zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ На околиці Житомира з’явився парк відпочинку з платними катамаранами та альтанками. Фоторепортаж. Житомир инфо. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4
- Własność ziemska на Ukrainie 1860 Baza. Institute of History of the Polish Academy of Sciences. — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- Костриця М. Ю. Житомир: підручна книга з краєзнавства / М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк. — Житомир: Косенко, 2006. — 464 с.; іл.
- Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниях. — Киев: Тип. Л. М. Фиша и П. Е. Вольфсона, 1913.
- Пам'ятки Житомира: енциклопедія: пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. — Житомир: Волинь, 2009. — 243 с. : фотоілюстр., схеми. — (Енциклопедія Житомира ; т. 2, кн. 1).
 | Це незавершена стаття про Житомир. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
