French
DeutschКубок Шнейдера — Вікіпедія
| Кубок Шнейдера фр. La Coupe d'Aviation Maritime Jacques Schneider | ||||
 | ||||
| Країна | міжнародна | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | спортивне змаганняd | |||
| Вручає: | Жак Шнейдер[en] | |||
| Підстава | Найшвидший гідролітак на заданій відстані | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1911 | |||
| Перше: | 1913 | |||
| Останнє: | 1931 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
 Кубок Шнейдера у Вікісховищі | ||||
Ку́бок Шне́йдера (фр. Coupe d'Aviation Maritime Jacques Schneider) інколи, також, Приз Шне́йдера (фр. La trophée Schneider) — перехідний приз, заснований у 1911 році сином відомого французького військовика і промисловця й авіатором-аматором Жаком Шнейдером[en] (фр. Jacques Schneider) для переможців міжнародних змагань гідролітаків на швидкість польоту, котрий віддавав перевагу гідропланам перед звичайними літаками, так як вважав, що їм належить майбутнє. Змагання проводились у періоди 1913—1914 і 1920—1931 років.
Перегони на Кубок Шнейдера викликали великий інтерес публіки, сприяли популяризації авіації, справили значний вплив на розвиток швидкісних літаків, напрям конструкторської думки і прогрес авіаційних технологій.
У кожному сезоні проводилася лише одна гонка, що складалася з одного кола трикутним маршрутом завдовжки 280 км (пізніше — 350 км). Національна команда (аероклуб) могла висувати до трьох екіпажів. У 1921-му технічний регламент був доповнений вимогою: гідролітак повинен протриматися на воді протягом мінімум шести годин після посадки. У 1927 було оголошено, що змагання будуть проводитись не щорічно, а раз на два роки; два останні перегони відбулися у 1929 та 1931.
Початковий призовий фонд становив лише близько тисячі фунтів стерлінгів; національній команді (аероклубу), яка виграла три гонки протягом п'яти сезонів, належала особлива винагорода (75000 франків).
Жак Шнейдер, який сподівався, що за гідролітаками — майбутнє, був розчарований «відсталістю» гідролітаків початку 1910-х років, і запропонував ідею перегонів у розрахунку на те, що вони підстьобнуть технічний прогрес у морській авіації. У середині 1920-х років гідролітаки, побудовані Реджинальдом Мітчеллом (компанія Supermarine[en]) і Гленном Кертіссом для перегонів на кубок, змагались за рекорд швидкості нарівні з колісними перегоновими літаками.
Supermarine S6B, переможець останніх змагань на Кубок 1931 року, володів абсолютним рекордом швидкості, 655,8 км/год, з 1931 до 1933. Перегоновий Macchi M.C. 72 через технічні проблеми не брав участі у Кубку 1931 року, але у 1933 і 1934 встановив два абсолютних рекорди швидкості; другий з них, 709,0 км/год, протримався до 1939 року, поступившись першістю Heinkel He 100, що досягнув 746 км/год. Рекорд Macchi, ймовірно, назавжди залишиться найвищим досягненням гідролітака з поршневим двигуном й повітряним гвинтом.
- Barker, Ralph The Schneider Trophy Races. — Shrewsbury, UK: Airlife Publishing Ltd., 1981. — ISBN 0-906393-15-9
- Eves, Edward The Schneider Trophy Story. — Shrewsbury, UK: Airlife Publishing Ltd., 2001. — ISBN 1-84037-257-5 (потрібна безкоштовна реєстрація)
- Gunston, Bill World Encyclopaedia of Aero Engines. — Cambridge, UK: Patrick Stephens Limited, 1989. — ISBN 1-85260-163-9
- The Schneider Trophy Contests (1913-1931). — Southport : Real Photographs, 1945.
- Lewis, Julian Racing Ace — The Fights and Flights of 'Kink' Kinkead DSO DSC* DFC*. [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Barnsley, UK: Pen & Sword, 2011. — ISBN 978-1-84884-216-8
- Mondey, David (December 1981 – March 1982). Britain Captures the Schneider Trophy. Air Enthusiast. № 17. с. 36—50. ISSN 0143-5450.
- Meurillon, Louis (July 1976). La Coupe Schneider et la Société des Avions Bernard (1) [The Schneider Cup and the Bernard Company, Part 1]. Le Fana de l'Aviation (фр.) (80): 6—87. ISSN 0757-4169.
- Mondey, David The Schneider Trophy. — London, UK: Robert Hale, 1975. — ISBN 0-7091-5011-3
- Shelton, John Schneider Trophy to Spitfire — The Design Career of R.J. Mitchell. [Архівовано 3 жовтня 2011 у Wayback Machine.] — Yeovil, UK: Haynes Publishing, 2008. — ISBN 978-1-84425-530-6
- Schofield, H. M. High Speed and Other Flights. — London, UK. John Hamilton Limited. (Schofield was a member of the 1927 British Schneider Trophy team.)
- Orlebar, A. H. Schneider Trophy. — London, UK. Seeley Service & Co. Limited. (Orlebar was the commanding office of the 1929 and 1931 British Schneider Trophy teams.)
- Smith, Alan. Schneider Trophy Diamond Jubilee, Looking Back 60 Years. — Poole, UK. Waterfront Publications, 1991. — ISBN 0-946184-72-0.
- James, Derek N. Schneider Trophy Aircraft 1913—1931. — London, UK. Putnam & Company Limited, 1991. — ISBN 0-370-30328-8
- Schneider Trophy [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] // hydroretro.net
- Royal Air Force official web page on the Schneider Trophy (archive)
- SPEEDBIRDS Graphics study on the Schneider Trophy planes [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Newsreel footage of Macchi M.39 and Major Mario de Bernardi after winning the 1926 Schneider Trophy race [Архівовано 11 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Newsreel footage of 1929 Schneider Trophy racing teams, British Supermarine S.6A aircraft (#2 and #8), and Italian Macchi M.67 (#10) and Macchi M.52R (#4) aircraft at 1929 Schneider Trophy race [Архівовано 11 червня 2011 у Wayback Machine.]
- The Schneider Cup racers [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |