Курдистанські євреї — Вікіпедія

Курдистанські євреї
Рідна мова	Judeo-Aramaicd, курдська мова, іврит, арабська, грузинська і російська
Кількість населення	100 000 осіб
Курдистанські євреї у Вікісховищі

Курдистанські євреї (лахлухи, курдські або ассирійські євреї; самоназв. Hōzāyē, новоарам. Hūdāyē; івр. יהודי כורדיסטאן‎ Yehudei Kurdistan, також כורדים Kurdim; курд. Kurdên cû, курден-джу, Juhū) — етнолінгвістична група євреїв, основними розмовними мовами яких були єврейсько-арамейські мови. До початку 1950-х років жили в основному в Курдистані і сусідніх районах (територія сучасних Іраку, Ірану та Туреччини). Потім майже всі переселилися в Ізраїль. Курдські євреї часто називають себе також anšei targum «народ Таргума». Походження широковживаної назви «лахлух» незрозуміло; згідно однієї з легенд, спочатку це була презирлива назва, дана курдистанським євреям ззовні (слово «ліхлух» на івриті означає «бруд»), однак ця гіпотеза фактично не має підтвердження, крім фонетичного співзвуччя.

Лахлухи жили в Іракському Курдистані (понад 20 тисяч; Заху, Акра, Ербіль (3,2 тисячі), Кіркук (4 тисячі), Сулейманія (2,3 тисячі), Ханакін (2,8 тисяч)), іранському Курдистані (близько 12 тисяч, Сенендедж, Секкез, Керенд), сусідніх районах турецького Курдистану (11 громад) і Сирії (в основному в районі міста Ель-Камишли). До лахлухів відносять живжих також поза Курдистану євреїв Іранського Азербайджану (район озера Урмія і території на північ від нього), які говорять на арамейських мовах. У той же час євреїв Мосула (Ірак, Курдистан), відомих під назвою miṣlawim (10,3 тисячі), а також району Урфа (Туреччина), так званих urfali, близьких по укладу життя євреїв інших районів Курдистану, деякі дослідники не відносять до лахлухів, так як вони в основному користувалися в побуті арабською мовою. Лахлухи міста Міандоаб в Іранському Азербайджані, мабуть, до початку XIX століття перейшли на місцевий (міандоабський) єврейський говір азербайджанської мови.

До моменту переселення в Ізраїль лише близько двадцяти тисяч лахлухів залишалися носіями новоарамейських мов. Інші перейшли на арабську або курдську мови.

В Палестині (головним чином в Цфаті) лахлухи стали селитися ще в XVI столітті. На початку XX століття в Єрусалимі (в районі нинішнього ринку Махане-Ієгуда) влаштувалася громада лахлухів зі своєю синагогою (побудована в 1908 році). Вони займалися в основному фізичною працею; і зараз їх чимало серед вантажників в Єрусалимі. До 1916 року в Палестині їх налічувалося 8560 осіб. В 1920-26 роках в Палестину переселилося 1,9 тисячі лахлухів. У 1935 році в країну прибуло 2,5 тисячі лахлухів. В 1950-51 роках майже всі євреї Іракського Курдистану репатріювалися в ході операції «Езра і Нехемія» (оселилися в основному в Єрусалимі та його околицях).

У ті ж роки з 12 тисяч лахлухів, що жили в 15 громадах Ірану (найбільші — в містах Сенендедж, чотири тисячі осіб, і Секкез, 1,3 тисячі осіб), 8 тисяч виїхали в Ізраїль. Після падіння шахського режиму в Ірані в 1979 році в Ізраїль переселилося більшість з тих, що залишалися там лахлухів.

Деяка кількість лахлухів переселилося на початку ХХ століття в Закавказзя, головним чином в Баку і Тбілісі. У Тбілісі лахлухи працювали будівельниками і шоферами; молилися в грузинській школі^[1] Частина виїхала в середині 1930-х років, коли радянський уряд зажадав від жителів з іноземними паспортами або прийняти радянське громадянство, або виїхати з країни. У 1951 році лахлухи, що залишилися в Тбілісі в числі «колишніх іранських підданих» були депортовані в Сибір і Східний Казахстан. Починаючи з 1956 року деякі з засланих повернулися до Грузії. До середини 1980-х років в Тбілісі і Алмати налічувалося близько 2 тисяч лахлухів. Велика частина потім виїхала в Ізраїль. На 2010 рік близько 200 сімей лахлухів продовжують жити в Тбілісі і Алмати.

Незначне число лахлухів проживає понині також у Туреччині та Сирії. В Ізраїлі зараз налічується близько 100 тисяч лахлухів.

• Крупник В. І., Куповецкий М. С. Лахлухи — курдистанские євреї в Закавказзі // Радянська етнографія. — 1988. — № 2.
• Членів М. А. Курдистанские євреї // Велика російська енциклопедія. Тому. 15. М.: Вид-во «БРЕ», 2010.
• Курдские евреи // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)

• Asenath, Barzani, «Asenath's Petition», First published in Hebrew by Jacob Mann, ed. // Texts and Studies in Jewish History and Literature, vol.1, Hebrew Union College Press, Cincinnati, 1931. Translation by Peter Cole.
• Berkovic, S. Straight Talk: My Dilemma as an Orthodox Jewish Woman. Ktav Publishing House, 1999. ISBN 0-88125-661-7.
• Hasan-Rokem, G., Hess, T. and Kaufman, S. Defiant Muse: Hebrew Feminist Poems from Antiquity: A Bilingual Anthology [Архівовано 23 березня 2021 у Wayback Machine.]. Publisher: Feminist Press, 1999, ISBN 1-55861-223-8. (див. стор 65, 16th century/Kurdistan and Asenath's Petition)
• Mahir Ünsal Eriş, Kürt Yahudileri — Din, Dil, Tarih. Kalan Publishing, Ankara, 2006 (тур.)
• Sabar, Yona. The Folk Literature of the Kurdistani Jews. New Haven: Yale University Press, 1982.

• Rabbi Asenath Barzani in Jewish Storytelling Newsletter, Vol.15, No.3, Summer 2000
• Kurdish Jewry (יהדות כורדיסתאן) An Israeli site on Kurdish Jewry. (івр.)
• The Jews of Kurdistan Yale Israel Journal, No. 6 (Spr. 2005).
• Hadassah Magazine, Nov. 2003
• Towards a Sephardic Jewish Renaissance^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Judaism in Encycopaedia Kurdistanica
• Schwartz, Howard.^{[недоступне посилання з квітня 2019]} The Day the Rabbi Disappeared. Jewish Holiday Tales of Magic. Illustrated by Monique Passicot. Viking, 2000. ISBN 0-670-88733-1. 80 pp.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Kurdish Jews; who are they? (швед.)
• Происхождение евреев выяснили ученые [Архівовано 6 лютого 2011 у Wayback Machine.]