Кут розсіювання — Вікіпедія

Кут розсі́ювання — це кут між напрямком руху частинки до акту розсіювання й напрямком руху розсіяної частинки.

У класичній фізиці кут розсіювання однозначно визначається прицільною віддалю й початковою енергією частинки.

У квантовій фізиці частинка розсіюється на всі можливі кути, тож кут розсіювання це кут між початковим напрямком руху частинки й напрямком від мішені до спостерігача.

Експериментальна ситуація відповідає квантовому випадку, оскільки контролювати прицільну віддаль в експерименті зазвичай неможливо.

Значення кута розсіювання залежить також від системи відліку. Теоретичні формули зазвичай приводяться для системи центру мас частинок, а в експерименті використовується лабораторна система, в якій спочатку мішень не рухається відносно спостерігача.

• Федорченко А. М. Теоретична механіка. — Київ : Вища школа, 1975. — 516 с.

Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих.