Куява — Вікіпедія

  • Куява — «поганий старий курінь; віддалене житло; малознайома країна; крутий горб»,[1] куєв — «швидкий кам'янистий потік у лісі»; — польське kujava «неврожайне місце в полі»; — не зовсім ясне, можливо псл. kujava похідне від kujati «ремствувати, буркотіти, злитися».[1]
  • Куявія — за арабськими авторами один з трьох центрів слов'ян.
  • Жанна Куява — українська журналістка і письменниця.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983. ISBN 966-00-0816-3 Т. 4: М/ Укл.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред.тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3

Див. також

[ред. | ред. код]