Лапін Олександр Павлович — Вікіпедія

Лапін Олександр Павлович
рос. Александр Лапин
Народився1 січня 1964(1964-01-01) (60 років)
Казань, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materКазанське вище військове командне училищеd
Знання мовросійська
УчасникДруга чеченська війна, Інтервенція Росії в Сирію і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Військове званнягенерал-полковник і генерал-полковник[d]
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Святого Георгія IV ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня з мечами орден Олександра Невського Орден Мужності орден «За військові заслуги» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня ювілейна медаль «300 років Російському флоту» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) Медаль «За бойові заслуги» medal "For excellent graduation from a higher military educational institution of the Ministry of Defense of the Russian Federation" Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги» Медаль «За визволення Пальміри» Медаль «Бойова співдружність»

Олександр Павлович Лапін (нар. 1 січня 1964(19640101), Казань, ТАРСР, РРФСР, СРСР) — російський воєначальник. Командувач військ Центрального військового округу з 22 листопада 2017 року. Генерал-полковник (2019). З 15 травня 2024 року командувач Ленінградським військовим округом[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1964 року в сім'ї робітників. Після закінчення середньої школи навчався у Казанському хіміко-технологічному інституті (1981—1982). З 1982 по 1984 рік проходив строкову службу в лавах Радянської Армії у Військ ППО. Після служби вступив до Казанського вищого танкового командного училища імені Президії Верховної Ради Татарської АРСР, яке закінчив у 1988 році. Після закінчення училища служив на посадах командира танкового взводу та танкової роти в Ленінградському військовому окрузі та у Берегових військах Північного флоту.

У 1997 році закінчив Військову академію бронетанкових військ ім. Малиновського. Після закінчення академії служив у 58-й загальновійськовій армії командиром окремого танкового батальйону. З 1999 — начальник штабу, командир 429-го окремого мотострілецького полку 19-ї мотострілецької дивізії. З 2001 по 2003 рік — начальник штабу 20-ї гвардійської мотострілецької Прикарпатсько-Берлінської дивізії. З 2003 по 2006 рік — командир 205-ї окремої мотострілецької Козачої бригади (генерал-майор). З 2006 по 2007 рік — командир 20-ї гвардійської мотострілецької Прикарпатсько-Берлінської дивізії.

У 2009 році закінчив Військову академію ГШ ЗС РФ. Після закінчення академії — заступник командувача 58-ї армії.

З квітня 2012 по липень 2014 року — командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії. У 2014 році присвоєно військове звання генерал-лейтенанта. З 2014 по 2017 рік — начальник штабу — перший заступник командувача військ Східного військового округу.

У 2017 році — начальник штабу угруповання військ РФ у Сирії.

З вересня по листопад 2017 року — начальник Загальновійськової академії ЗС РФ.

22 листопада 2017 року указом Президента Російської Федерації призначено на посаду командувача військ Центрального військового округу. 27 листопада 2017 року генерал-лейтенанту Олександру Лапіну вручено штандарт командувача військ Центрального військового округу. У лютому 2019 року надано чергове військове звання генерал-полковник[2].

З жовтня 2018 по січень 2019 року — командувач угрупуванням військ (сил) РФ у Сирійській Арабській Республіці.

У 2020 році закінчив факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації вищого командного складу Військової академії Генерального штабу[3].

2023-2024 року Лапін який контролював безпеку в Курській області. Він розпустив раду, що займалася захистом прикордонного регіону, це сталося за кілька місяців до операції України у Курській області[4].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений, має сина Дениса (народився в 1986), який до 2022 став підполковником і командиром 1-го гвардійського танкового полку 2-ї гвардійської мотострілецької дивізії[5].

У 2022 генерал-полковник Олександр Лапін, командувач російського Центрального військового округу, нагородив свого сина-танкіста, Дениса Лапіна, який керував провальним наступом на українські Суми та Чернігів[6].

Санкції

[ред. | ред. код]

Лапін безпосередньо відповідав за реалізацію політики з підриву територіальної цілісності та незалежності України. Підсанкційна особа багатьох країн.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Горбачов А. Н. 10000 генералів країни: Короткий біобібліографічний довідник.5 видавництво. М., Infogans, 2017

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Христина Піцуряк (15 травня 2024). У Росії генерала Лапіна, відомого провалами в Україні, призначили «охороняти» кордон з НАТО — ЗМІ. НВ.
  2. news.mail.ru [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.].
  3. Академия Генштаба напутствовала выпускников курсов высшего комсостава российской армии / mil.ru. Архів оригіналу за 30 березня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
  4. Генерал РФ Лапін послабив оборону Курської області незадовго до українського прориву, - WSJ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 8 вересня 2024.
  5. "Залезь, генерал, со мной в окоп. И сына своего сюда посади". BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  6. "Залезь, генерал, со мной в окоп. И сына своего сюда посади". BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 16 жовтня 2022.
  7. ЛАПІН Олександр Павлович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 14 березня 2023.
  8. Встреча с военнослужащими, участвовавшими в антитеррористической операции в Сирии. Kremlin.ru. 28 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  9. Путин вручает в Кремле госнаграды военнослужащим, которые служили в Сирии. РИА Новости. 28 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  10. Петренко, Роман (4 липня 2022). Путін присвоїв "Героя Росії" командувачу ЦВО за окупацію Луганщини. Українська правда (укр.). Процитовано 5 липня 2022.

Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014)

Посилання

[ред. | ред. код]