Ласло Райк — Вікіпедія

Ласло Райк угор. Rajk László
Прапор Міністр внутрішніх справ Угорщини
20 березня 1946 — 5 серпня 1948
Попередник:	Імре Надь
Спадкоємець:	Янош Кадар
Прапор Міністр закордонних справ Угорщини
5 серпня 1948 — 11 червня 1949
Попередник:	Ерік Мольнар
Спадкоємець:	Дюла Каллай
Народження:	8 березня 1909(1909-03-08)[1][2][…] Одоргею-Секуєск, Харгіта, Румунія
Смерть:	15 жовтня 1949(1949-10-15)[1][2][…] (40 років) Будапешт, Угорська Народна Республіка
Причина смерті:	повішення
Поховання:	Керепеші
Країна:	Угорщина
Освіта:	Будапештський університет (1933)
Партія:	Угорська комуністична партія і Угорська партія трудящих
Шлюб:	Júlia Rajkd[4]
Діти:	László Rajk Jr.d
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Ласло Райк (угор. Rajk László; 8 травня 1909, Одорхею-Секуєск, Австро-Угорська імперія — †15 жовтня 1949, Будапешт, Угорська Народна Республіка) — угорський комуніст, політичний діяч, в роки диктатури Матяша Ракоші — міністр внутрішніх справ, який став жертвою політичних репресій.

Виходець із трансильванських саксів, дев'ятий з 11 дітей в сім'ї. За фахом — викладач-філолог. Навчався у Франції, де познайомився з марксистським вченням. Повернувся до Угорського королівства в 1930. У 1931 вступив в Комуністичну партію Угорщини (КПУ) і Комсомол. У 1931 і 1933 заарештовувався. У 1934 — працівник відділу пропаганди Комуністичного союзу молоді Угорщини, а потім керівник комуністичної фракції Всеугорського союзу робітників-будівельників. Райк був одним з організаторів і керівників потужного страйку робітників-будівельників в 1935. У 1936 виїхав до Чехословацької республіки.

У 1937-1939 воював у складі інтернаціональної бригади в Іспанії, був комісаром угорського батальйону. Після поразки Іспанської республіки в 1939 був році інтернований у Французькій республіці. У 1941 нелегально повернувся до Угорського королівства, де був заарештований і засуджений до тривалого тюремного ув'язнення. Звільнений у вересні 1944, призначений секретарем ЦК КПУ. Він зіграв велику роль в досягненні єдності між КПУ і Соціал-демократичною партією, оформленій угодою від 10 вересня 1944. У листопаді 1944 був знову заарештований.

Після повернення до Угорського королівства в травні 1945 Райк очолив партійну організацію Будапешта, став членом ЦК і Політбюро КПУ. В кінці 1945 — вересні 1946 — секретар ЦК КПУ, з жовтня 1946 — Заступник генерального секретаря КПУ. З березня 1946 — міністр внутрішніх справ, з серпня 1948 — міністр закордонних справ Угорської республіки. 30 травня 1949 був заарештований і на основі неправдивого обвинувачення (вирок від 22 вересня) страчений. Посмертно реабілітований в 1955. Перепоховання останків Райка 6 жовтня 1956, на якому були присутні 100 000 осіб, стало наймасовішою публічної маніфестацією напередодні повстання 1956.

• Crampton, R.J. Eastern Europe in the Twentieth Century — And After, 2nd Ed. Routledge Press, 1994.
• Гранвилл, Джоанна (Johanna Granville), Первый Домино The First Domino: International Decision Making During the Hungarian Crisis of 1956 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Texas A & M University Press, 2004. ISBN 1-58544-298-4.
• Litvan, Gyorgy The Hungarian Revolution of 1956: Reform, Revolt, and Repression 1953—1963, Longman Publishing Group, 1996.
• Rajk, Laszlo, Columbia Encyclopedia, 6th Ed. Columbia University Press, 2001. https://web.archive.org/web/20060509173752/http://www2.bartleby.com/65/ra/Rajk-Las.html (1 Dec. 2005)
• Stokes, Gale (ed.) From Stalinism to Pluralism: a Documentary History of Eastern Europe since 1945, New York and Oxford University Press, 1991.
• Кимура К. «Дело Райка» в контексте венгерско-югославских отношений // Славяноведение. 2012. № 1. С. 3—15.

• Georg Hermann Hodos: Schauprozesse. Stalinistische Säuberungen in Osteuropa 1948—1954. Links, Berlin 1990, ISBN 3-86153-010-4.
• Duncan Shiels: Die Brüder Rajk. Ein europäisches Familiendrama. Zsolnay Verlag, Wien 2008, ISBN 978-3-552-05434-9.
• László Rajk und Komplicen vor dem Volksgericht. Mit einem Vorwort von Kurt Hager. Dietz, Berlin 1949. (Darstellung des Schauprozesses aus Sicht der SED)
• Béla Szász: «Freiwillige an den Galgen. Die Geschichte eines Schauprozesses». Greno, Nördlingen 1986, ISBN 3-89190-219-0