Легка атлетика на літніх Олімпійських іграх 1988 |
---|
|
Місто | Сеул |
---|
Країни-учасниці | 148 |
---|
Кількість атлетів | 1617 |
---|
Розігрується медалей | 42 комплекти |
---|
Відкриття | 23 вересня |
---|
Закриття | 1 жовтня |
---|
Арена | Олімпійський стадіон |
---|
|
|
Змагання з легкої атлетики на літніх Олімпійських іграх 1988 були проведені з 23 вересня по 1 жовтня в Сеулі на Олімпійському стадіоні. Олімпійські чемпіони зі спортивної ходьби та марафонського бігу визначались на шосейних трасах, прокладених вулицями міста, проте старт і фініш відбувався на стадіоні.
Склад спортсменів на легкоатлетичних змаганнях трьох попередніх Олімпіад зазнавав відчутних втрат через бойкотування стартів провідними країнами. Ігри в Сеулі стали першими за багато років, на яких були представлені всі елітні легкоатлетичні збірні, крім, хіба що, Куби, яка бойкотувала корейську олімпіаду.
Найбільш визначальною подією програми змагань стала скандальна дискваліфікація переможця на стометрівці канадського спринтера Бена Джонсона за вживання заборонених препаратів, наявність яких в його організмі була виявлена після фінального забігу. Це дозволило американцю Карлу Льюїсу (який був на фініші другим) отримати золоту олімпійську медаль та захистити свій олімпійський титул на стометрівці. Вдруге поспіль спортсмен став олімпійським чемпіоном і у стрибках в довжину.
У жіночих змаганнях найяскравішою зіркою була американка Флоренс Гріффіт-Джойнер, яка домунувала у спринтерському бігу на 100 та 200 метрів, вигравши останні з неймовірним світовим рекордом 21,34. Американка також допомогла американській збірній виграти естафетний біг 4×100 метрів та стати срібними медалістками в естафеті 4×400 метрів, яку виграла збірна СРСР зі світовим рекордом 3.15,18[1].