Луї Франсуа дю Плессі, герцог де Рішельє — Вікіпедія

Луї дю Плессі де Рішельє
фр. Louis François Armand de Vignerot du Plessis de Richelieu
ПсевдоФрансуа Арман де Він'єро
Народився13 березня 1696(1696-03-13)
Париж
Помер8 серпня 1788(1788-08-08) (92 роки)
Париж
Країна Франція[1]
Діяльністьполітик, військовий очільник
Галузьполітика[2], військова справа[2] і дипломатія[2]
Знання мовфранцузька[3][2]
УчасникВійна за польську спадщину 1733—1735 і Семирічна війна
ЧленствоФранцузька академія, Французька академія наук[4] і Академія делла Круска
Титулгерцог
Посадаambassador of France to Austriad, seat 32 of the Académie françaised, президент[d][5] і Premier gentilhomme de la Chambred
Військове званнямаршал
Конфесіякатолицтво
РідРішельє
БатькоАрман Жан де Він'єро дю Плессі
МатиГанна Маргріта д'Акіне
У шлюбі зГанна Катерина де Ноаль, Єлизавета Софія Лотаринзька, Жанна Катерина Жозефіна де Лавокс
Діти1 син та 1 донька
Нагороди
Герб
Герб

Арман дю Плессі де Рішельє (фр. Armand de Vignerot du Plessis, 13 березня 1696 —8 серпня 1788) — французький державний та військовий діяч, маршал, пер Франції.

Імена

[ред. | ред. код]
  • Луї Франсуа Арман де Він'єро дю Плессі де Рішельє (фр. Louis François Armand de Vignerot du Plessis de Richelieu)

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з аристократичного роду Рішельє. Його хресним був король Людовик XIV. Замолоду Рішельє вів гультяйській спосіб життя. Тому король у 1711 році на прохання батька запроторив Луї до Бастилії, де той провів 14 місяців. У 1716 році знову опинився у Бастилії внаслідок участі у забороненому герці. У 1719 році брав участь у змові Челламаре проти Філіппа Орлеанського.

Разом з тим у 1720 році Рішельє обирають до Французької академії. 1725–1729 роках був французьким послом у Відні, де проявив себе з найкращого боку. 1 січня 1729 року його возводять у кавалери Ордена Святого Духа. У 1731 році обирається почесним членом Академії наук.

У 1733–1734 роках Рішельє бере активну участь у війні за польську спадщину. Воює на Рейні. Згодом був активним учасником Війни за австрійську спадщину. Саме завдяки його діям у 1745 році французи розбили своїх ворогів при Фонтенуа. ще раніше, у 1743 році, стає першим камергером короля. У 1748 році отримує звання маршала.

У 1755 році призначається губернатором Гієні, де продовжував вести розпусний спосіб життя. Згодом, йому було доручено захопити у англійців о. Менорку (в цей час йшла Семирічна війна). Рішельє у 1756 році захопив форт Сан-Фелипе, а потім зовсім очистив острів від ворога. З цим періодом пов'язано винайденя майонезу кухарем Рішельє (назва пішла від форта Маон, де перебував тоді герцог). У 1757 році він спустошив Ганновер, володарем якого був король Великої Британії. Після завершення Семирічної війни Рішельє більшу частину життя проводив у Парижі. Він виступав проти фаворитки короля маркизи де Помпадур. Тому деякий час був усунений від справ. Після смерті останньої у 1764 році був знову викликаний до королівського двору. Згодом також виступав проти іншої королівської фаворитки дю Баррі. Не подобалася йому також дружина Людовика XVI — Марія Антуанета. Тому його то віддаляли від двору, то знову повертали милість. Помер він 8 серпня 1788 року.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Написав мемуари, які вийшли друком у 1790–1791 роках. тут він надає опис свого життя, політичних та світських подій, свідком яких він був. Водночас розмірковує над тактичними прийомами бою, військовою стратегією.

Родина

[ред. | ред. код]

1. Дружина —Ганна Катерина де Ноаль (1694–1716)

2. Дружина — Єлизавета Софія Лотаринзька (1710–1740)

Діти:

  • Антуан (1736–1791), 4-й герцог де Рішельє
  • Жанна Софія Елізавета Луїза Арманда Септиманія (1740–1773)

3. Дружина — Жанна Лавокс (1734–1815)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ LIBRIS — 2012.
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Французька академія наук — 1666.
  5. ↑ https://www.academie-sciences.fr/archivage_site/academie/membre/liste_president.htm — Французька академія наук.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Olga Wormser, Amours et intrigues du maréchal de Richelieu, collection " Les portiques " no 38 (le club français du livre, 1955)
  • Hubert Cole: Kavalier seines Jahrhunderts. Louis François Armand, Herzog von Richelieu, 1696–1788. Fischer, Frankfurt am Main 1967.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луї дю Плесси де Рішельє
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_Франсуа_дю_Плессі,_герцог_де_Рішельє&oldid=42391844