French
DeutschЛіхтенштейн на літніх Олімпійських іграх 2024 — Вікіпедія
| Ліхтенштейн на Олімпійських іграх | ||||
 | ||||
| Код МОК: | LIE | |||
| НОК: | Національний олімпійський комітет Ліхтенштейну | |||
| Олімпійські ігри в Парижі | ||||
| Спортсмени | 1 у 1 виді спорту | |||
| Прапороносець | Романо Пюнтенер | |||
| Медалі | Золото 0 | Срібло 0 | Бронза 0 | Всього 0 |
| Участь у літніх Олімпійських іграх | ||||
| 1936 • 1948 • 1952 • 1956 • 1960 • 1964 • 1968 • 1972 • 1976 • 1980 • 1984 • 1988 • 1992 • 1996 • 2000 • 2004 • 2008 • 2012 • 2016 • 2020 • 2024 | ||||
| Участь у зимових Олімпійських іграх | ||||
| 1936 • 1948 • 1952 • 1956 • 1960 • 1964 • 1968 • 1972 • 1976 • 1980 • 1984 • 1988 • 1992 • 1994 • 1998 • 2002 • 2006 • 2010 • 2014 • 2018 | ||||
Ліхтенштейн брав участь у літніх Олімпійських іграх 2024 в Парижі, які тривали з 26 липня по 11 серпня 2024 року. Ця Олімпіада стала дев'ятнадцятою літньою Олімпіадою, в якій брали участь спортсмени з Ліхтенштейну після дебюту на літніх Олімпійських іграх 1936 року, країна не брала участі в літніх Олімпійських іграх 1956 року, приєднавшись до їх бойкоту частиною країн, та літніх Олімпійських іграх 1980 року, приєднавшись до їх бойкоту.
До делегації Ліхтенштейну входив лише один спортсмен, Романо Пюнтенер, і делегація країни була однією з найменших на цих іграх. Пюнтенер кваліфікувався на ігри, отримавши універсальне місце від Міжнародного союзу велосипедистів, та був прапороносцем країни на церемонії відкриття ігор, а на церемонії закриття ігор прапор країни ніс волонтер. Романо Пюнтенер виступав у змаганнях з маунтінбайку серед чоловіків, та посів 28-ме місце. Таким чином, Ліхтенштейн ще досі не виграв жодної літньої олімпійської медалі.
Літні Олімпійські ігри 2024 року проходили в столиці Франції Парижі з 26 липня по 11 серпня 2024 року.[1] Ці Ігри стали дев'ятнадцятою участю країни в літніх Олімпійських іграх з часу її дебюту на літніх Олімпійських іграх 1936 року, країна не брала участі в літніх Олімпійських іграх 1956 року, приєднавшись до їх бойкоту після угорської революції 1956 року, та літніх Олімпійських іграх 1980 року, приєднавшись до їх бойкоту через радянське вторгнення в Афганістан. Країна ніколи не вигравала медалей на літніх Олімпійських іграх, єдині виграні олімпійські медалі Ліхтенштейну були на зимових Олімпійських іграх.[2][3]
Напередодні ігор Олімпійський комітет Ліхтенштейну створив програму працевлаштування у 2023 році для підтримки 6 спортсменів країни. Це забезпечувало спортсменів зарплатою та соціально-фінансовим забезпеченням, щоб вони могли зосередитися на підготовці до змагань. Спортсменами, які були обрані для участі в першій такій програмі завдяки підтримці їх спортивних команд, національних федерацій та відданість своїм видам спорту, були тенісистка Катінка фон Дайхманн, лижник Робін Фроммельт, гірськолижники Ніко Гауер і Марко Пфіффнер, велосипедист у маунтінбайку Романо Пюнтенер і автогонщиця Фаб'єн Вольвенд.[4]
Делегація Ліхтенштейну складалася з 3 осіб. Вони вирушили до Парижа 23 липня.[5] Офіційно присутнім на іграх був голова дипломатичної місії Матіас Брікер.[6] Єдиним спортсменом з країни, який отримав кваліфікацію на ігри, став велосипедист із подвійним швейцарсько-ліхтенштейнським громадянством Романо Пюнтенер, який брав участь у змаганнях з маунтінбайку серед чоловіків. Його тренував колишній швейцарський велогонщик та учасник Олімпійських ігор Ральф Неф, який виграв срібну та бронзову медаль на чемпіонаті світу з маунтінбайку.[7][8] Країна також робила спроби заявити на ігри тенісистку Катінку фон Дайхманн як вайлд-кард, але не змогла цього зробити, оскільки Данка Ковинич з Чорногорії отримала місце від Міжнародної федерації тенісу.[9] Делегація країни за кікістю спортсменів разом із делегаціями Науру, Белізу та Сомалі, була найменшою на цих Олімпійських іграх.[10]
Делегація Ліхтенштейну пройшла 107-ою з 205 національних олімпійських комітетів на параді націй літніх Олімпійських ігор 2024 року під час церемонії відкриття. Прапороносцем країни був Романо Пюнтенер.[11] На церемонії закриття прапор країни ніс волонтер.[12]
Вперше після літніх Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні Ліхтенштейн брав участь у велоспорті.[13] Країна отримала універсальне місце від Міжнародного союзу велосипедистів на чоловічі змагання з маунтенбайку, що дозволяє національному олімпійському комітету відправляти спортсменів, незважаючи на те, що вони не відповідають стандартним кваліфікаційним критеріям.[14][15] Для виступу на змаганнях обрали Романо Пюнтенера, який брав участь у змаганнях з маунтінбайку серед чоловіків.[7]
Змагання з кросу серед чоловіків на дистанції 4,4 кілометра із 8 колами відбулися 29 липня на Пагорбі Еланкур, і розпочалися о 14:10 29 липня 2024 року. Пюнтенер підтримував середню швидкість 22,337 кілометрів на годину, і фінішував із часом 1:34:33. Він посів 28 місце з 36 спортсменів, які брали участь у змаганнях. Переможцем змагань став Том Підкок із Великої Британії, який захистив титул чемпіона літніх Олімпійських ігор 2020 року в Токіо. Він переміг із часом 1:26:22.[16][17]
- ↑ Jenkins, Keith (25 липня 2024). 2024 Summer Olympics FAQ: Dates, locations, new sports, more. ESPN. Архів оригіналу за 31 липня 2024. Процитовано 1 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Büchel, Donat (31 грудня 2011). Kalter Krieg. Historisches Lexikon (нім.). Процитовано 28 вересня 2023.
- ↑ Liechtenstein Overview. Olympedia. Архів оригіналу за 15 липня 2024. Процитовано 1 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Burke, Patrick (6 липня 2023). Liechtenstein Olympic Committee to provide employment to six leading athletes. Inside the Games. Архів оригіналу за 1 серпня 2024. Процитовано 2 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Liechtensteiner Mountainbiker Romano Püntener bei den Olympischen Spielen 2024. Liechtenstein Olympic Committee (нім.). 16 липня 2024. Архів оригіналу за 1 серпня 2024.
- ↑ Finkel, Florian (18 липня 2024). Briker: «Das gibt sicher unglaublich coole Bilder» [Briker: "This will definitely produce incredibly cool pictures"]. Liechtensteiner Vaterland (нім.). Архів оригіналу за 1 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
- ↑ а б Germann, Mathias; Soland, Benjamin (29 липня 2024). Le cycliste Romano Püntener est seul à Paris [Cyclist Romano Püntener is alone in Paris]. Blick (фр.). Архів оригіналу за 30 липня 2024. Процитовано 2 серпня 2024.
- ↑ Ralph Naef. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 1 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Kein weiterer Startplatz für Liechtenstein. Liechtenstein Olympic Committee (нім.). 9 липня 2024. Архів оригіналу за 1 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
- ↑ Dell'Anna, Alessio; Samar, Kamuran (23 липня 2024). Paris 2024: Medal table predictions, facts, opening day schedule and records that could be broken. Euronews. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 1 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Paris 2024 Opening ceremony flagbearers information (PDF). International Olympic Committee. Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2024. Процитовано 1 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Braidwood, James. Every Olympic flagbearer for Paris 2024 closing ceremony including Alex Yee and Katie Ledecky. The Independent. Архів оригіналу за 11 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Liechtenstein in Cycling Road. Olympedia. Архів оригіналу за 2 травня 2024. Процитовано 2 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Nelsen, Matthew (10 травня 2024). What Are Universality Places And Who Can Obtain One?. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 19 липня 2024. Процитовано 19 червня 2024. (англ.)
- ↑ Athletes' quotas for Mountain Bike men's event (PDF). Union Cycliste Internationale. 29 травня 2024. Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2024. Процитовано 2 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Cycling Mountain Bike Men's Cross-country Results (PDF). Paris Organising Committee for the 2024 Olympic and Paralympic Games. 29 липня 2024. Архів (PDF) оригіналу за 29 липня 2024. Процитовано 2 серпня 2024. (англ.)
- ↑ Falkingham, Katie (29 липня 2024). Pidcock defies puncture to retain Olympic title. BBC Sport. Архів оригіналу за 30 липня 2024. Процитовано 2 серпня 2024. (англ.)