Лієпа Ілзе Марисівна — Вікіпедія

Лієпа Ілзе Марисівна
Народилася22 листопада 1963(1963-11-22)[1] (60 років)
Москва, СРСР
Країна Росія
Діяльністьакторка, письменниця, балерина
Alma materМосковське академічне училище Мінкультури СРСР (1981) і Російський університет театрального мистецтва (1991)
Знання мовросійська
ЗакладБольшой театр
БатькоЛієпа Маріс-Рудольф Едуардович
Брати, сестриАндріс Лієпаd
У шлюбі зSergei Stadlerd
Нагороди
IMDbID 0509674
Сайтilze-liepa.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лієпа.

Ілзе Марисівна Лієпа (нар.. 22 листопада 1963, Москва) — радянська і російська балерина, актриса театру і кіно. Народна артистка РФ (2002)[2]. Народна артистка Карелії (2007). Лауреат Державної премії РФ (2003). Лауреат національної театральної премії «Золота маска» (2003).

Має антиукраїнські погляди, підтримала війну РФ проти України[3]. Фігурант бази даних центру «Миротворець»[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ілзе Лієпа народилася 22 листопада 1963 року в родині народного артиста СРСР Маріса Лієпи та актриси Московського драматичного театру Маргарити Жигунової[5]. Брат — Андріс Лієпа, зведена сестра — Марія Лієпа.

В 1981 році Ілзе закінчила Московське академічне хореографічне училище (клас Наталії Золотової), а в 1991 році закінчила педагогічне відділення ГІТІСу.

На початку своєї артистичної кар'єри у Великому театрі Ілзе Лієпа виконувала характерні танці в операх «Кармен», «Іван Сусанін», «Князь Ігор», «Хованщина», «Травіата».

Наприкінці 1990-х років дебютувала як драматична актриса в Санкт-Петербурзькій антрепризі, потім у квітні 2000 в театрі «Модернъ» під керівництвом Світлани Врагової відбулася прем'єра вистави «Сон імператриці», де Ілзе виконала роль імператриці Катерини[6][7].

У 2011 році була у складі журі на конкурсі «Євробачення для молодих танцюристів 2011».

З 2011 року веде авторську програму «Балет FM» на радіо «Орфей»[8].

Перший чоловік — скрипаль Сергій Стадлер.

Другий чоловік — бізнесмен Владислав Паулюс. 15 березня 2010 року від нього народила доньку Надію, ставши мамою в 46 років[9]. У 2013 році пара розлучилася.

Має власну студію пілатеса, де особисто проводить заняття[10]. Систематичні заняття пілатесом у поєднанні з балетними методиками стали основою для написання книги «Метод Лієпа», що описує комплекс вправ, розроблений балериною для підтримки себе у формі (видано «Альпіна нон-фікшн»).

У січні 2014 року вийшла її книга казок для дітей «Театральні казки», які Ілзе Лієпа складала, будучи вагітною.[11]

У 2018 році була довіреною особою кандидата в мери Москви Сергія Собяніна[12].

Суспільна позиція

[ред. | ред. код]

В 2022 році підтримала рішення президента В. Путіна і війну РФ проти України. "Абсолютно підтримую. Усією душею, усім серцем", — сказала Лієпа в інтерв'ю ria.ru у перші дні після початку війни"[13].

18 березня 2022 року виступила у «Лужниках» на мітингу-концерті на честь роковин анексії Криму та на підтримку військової агресії РФ в Україні[14].

В інтерв'ю російським ЗМІ засуджує країни Балтії за їхню політику та дії[3]. Через це і з огляду на підтримку війни в Україні, Департамент міграції Литви запропонував позбавити її литовського громадянства[15].

Творчість

[ред. | ред. код]

Репертуар у Большому театрі

[ред. | ред. код]

1983 рік — Гера (танцювальна сцена в опері «Іфігенія в Авліді» К. В. Глюка в постановці А. Петрова) — перша виконавиця

1984 рік — мазурка і краков'як («Польський бал» в опері «Іван Сусанін» М. Глінки, хореографія Р. Захарова) болеро («Дон Кіхот» Л. Мінкуса, хореографія М. Петіпа, А. Горського)

1985 рік — іспанський танець, мазурка («Раймонда» А. Глазунова, хореографія М. Петіпа в редакції Ю. Григоровича) Мерседес («Дон Кіхот») Чіполла-мати («Чиполліно» К. Хачатуряна, хореографія Р. Майорова)

1986 рік — циганський танець («Дон Кіхот») Батильда («Жизель» А. Адана, хореографія Ж. Кораллі, Ж. Перро, М. Петіпа) три циганки («Анюта» на музику В. Гавриліна в постановці В. Васильєва) — в числі перших виконавиць у Большому театрі Корольова («Спляча красуня» П. Чайковського, хореографія М. Петіпа в редакції Ю. Григоровича) Дружина Штальбаума («Лускунчик» П. Чайковського, хореографія Ю. Григоровича)

1987 рік — придворні танцівниці («Легенді про кохання» А. Мелікова, хореографія Ю. Григоровича) Можновладна принцеса («Лебедине озеро» П. Чайковського, хореографія А. Горського, М. Петіпа, Л. Іванова в редакції Ю. Григоровича) Синьйора Капулетті («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва, хореографія Ю. Григоровича)

1988 рік — Персидка («Половецькі танці» в опері «Князь Ігор» А. Бородіна, хореографія К. Голейзовського) Персидка (опера «Хованщина» М. Мусоргського, хореографія С. Кореня)

1992 рік — Зюльма («Корсар» А. Адана, хореографія К. Сергєєва за М. Петіпа)

1994 рік — Цариця балу («Фантазії на тему Казанови» на музику В. А. Моцарта у постановці М. Лавровського)

1995 рік — Королева-мачуха («Білосніжка» К. Хачатуряна в постановці Р. Майорова) — перша виконавиця у Большому театрі Капулетті-мати («Ромео і Джульєтта», хореографія Л. Лавровського)

2001 рік — Графиня («Пікова дама» на музику П. Чайковського у постановці Р. Петі) — перша виконавиця (світова прем'єра)

2003 рік — Леді Капулетті («Ромео і Джульєтта» в постановці Д. Доннеллана і Р. Поклітару) — перша виконавиця

2007 рік — Піаністка («Урок» Ж. Делерю в постановці Ф. Фліндта)

Веде активну концертну та гастрольну діяльність. У 2003 році творчі вечори Ілзе Лієпа пройшли на Новій сцені Большого театру, і в них були зайняті артисти балетної трупи театру. Ілзе Лієпа стала першою російською балериною, яка виконала після Майї Плісецької партію Кармен в балеті «Кармен-сюїта» Ж. Бізе на музику Р. Щедріна (хореографія А. Алонсо). В 1993 році вперше в Росії виконала партію Зобеїди у відновленому її братом Андрісом Лиєпою і онукою М. Фокіна Ізабель Фокіної балеті М. Фокіна «Шехеразада» на музику М. Римського-Корсакова. В репертуарі балерини як широко відомі мініатюри — «Вмираючий лебідь» (К. Сен-Санс — М. Фокін), «Загибель троянди» (Р. Малер — Р. Петі), так і спеціально для неї поставлені номери і балети (з Ілзе співпрацювали хореографи Д. Брянцев, Р. Алексідзе, В. Смирнова, Т. Сердюкова, М. Шеннон та інші).

Ролі в драматичному театрі

[ред. | ред. код]
  • «Ваша сестра і полонянка…» Людмили Розумовської — Марія Стюарт (антреприза)[6]
  • «Сон імператриці», п'єса і постановка Андрія Максимова Катерина (Московський драматичний театр «Модернъ» під керівництвом Світлани Враговойї)[7]
  • «Чайна церемонія» А. Строганова, режисер: Карен Нерсісян — Жінка (Театральне товариство «Старий театр»)[16]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Дубляж мультфільмів

[ред. | ред. код]

Визнання і нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Илзе Лиепа. Метод Лиепа. Философия тела. — М.: Альпина нон-фикшн, 2012. — 200 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-91671-223-0, 978-5-91671-061-8.
  • Илзе Лиепа. Театральные сказки / Художник: Анастасия Орлова. — М.: Рипол Классик, 2014. — 80 с. — (Сказки от звёзд). — 3000 экз. — ISBN 978-5-386-06766-3.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 15.04.2002 г. № 390 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  3. ↑ а б У Литві готуються до позбавлення громадянства балерини Лієпи, вона підтримала агресію РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  4. ↑ Центр «Миротворець»: Лієпа Ілзе Марисівна
  5. ↑ Ілзе Марисівна Лієпа. Сторінки Біографії. Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 29 квітня 2019.
  6. ↑ а б Імператриця Ілзе. Прем'єра на «Модерні». Портал газети «Культура»
  7. ↑ а б Илзе Лиепа на сайте театра «Модернъ». Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 2 серпня 2009.
  8. ↑ «Балет FM» [Архівовано 19 листопада 2014 у Wayback Machine.] на радио «Орфей»
  9. ↑ Ілзе Лієпа стала мамою в 46 років // Експрес-газета. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 29 квітня 2019.
  10. ↑ Атестат зрілості стор. 2 | Секрети зірок | Макіяж і зачіски зірок на сайті про красу | Allure. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2019.
  11. ↑ Балерина Илзе Лиепа о своей книге “Театральные сказки” (рос.). Городской информационный канал m24.ru. 28.01.2014 12:22. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 15 липня 2015.
  12. ↑ Владимир Варфоломеев (26 серпня 2018). Но есть и новички. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 29 квітня 2019.
  13. ↑ Илзе Лиепа "всем сердцем" поддержала вторжение России в Украину (3 марта 2022 года)
  14. ↑ Телеграф. Минкульт Латвии хочет включить в список нежелательных лиц более 20 российских деятелей культуры (22 марта 2022)
  15. ↑ "Мне очень стыдно за Прибалтику". Департамент миграции Литвы просит оценить высказывание Илзе Лиепы о Путине. lrt.lt (рос.). 13 листопада 2023. Процитовано 13 листопада 2023.
  16. ↑ Балерина пішла в мелодраму. Ілзе Лієпа знову виходить на драматичну сцену [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Независимая газета»
  17. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 12.09.1996 г. № 1352 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  18. ↑ а б в Илзе Лиепа [Архівовано 29 грудня 2008 у Wayback Machine.] на сайте Большого театра
  19. ↑ Офіційний сайт Російської академії бізнесу та підприємництва. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 14 квітня 2022.
  20. ↑ Надежда Бабкина, Илзе Лиепа и Михаил Ширвиндт получили звание народных артистов Карелии. Архів оригіналу за 21 липня 2007. Процитовано 5 червня 2010.

Література

[ред. | ред. код]
  • Чижова А. Э. Лиепа Илзе Марисовна / А. Э. Чижова // Русский балет: энциклопедия. — М., 1997. — С. 264—265.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лієпа_Ілзе_Марисівна&oldid=40923162