Маленков Георгій Максиміліанович — Вікіпедія

Маленков Георгій Максиміліанович
рос. Георгий Максимилианович Маленков
Народився	8 січня 1902(1902-01-08)[4][3][…] Оренбург, Оренбурзька губернія, Російська імперія
Помер	14 січня 1988(1988-01-14)[1][2][…] (86 років) Москва, СРСР[5]
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана
Знання мов	російська[6]
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Політичне бюро ЦК КПРС
Посада	голова Ради міністрів СРСРd, член Президії Верховної Ради СРСРd, депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	РКП(б)
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Valeriya Alekseyevna Golubtsovad
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Гео́ргій Максиміліа́нович Маленко́в (8 січня 1902, Оренбург, Російська імперія — 14 січня 1988, Москва, Російська РФСР) — радянський державний і партійний діяч, соратник Йосипа Сталіна, голова Ради Міністрів СРСР (1953—1955). Член ЦК КПРС (1939–1957), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (1941—1946), член Політбюро ЦК КПРС (1946—1957), член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1939—1952), секретар ЦК КПРС (1939—1946, 1948—1953). Депутат Верховної Ради СРСР 1–4-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.

Народився у родині колезького реєстратора на залізниці^[7] нащадок македонського шляхтича Максиміліана Федоровича Маленкова (з роду охридських священиків Мале́нкових)^[8][9]. По батьку дід був полковником, а брат діда — контр-адміралом. У 1919 році закінчив класичну гімназію.

У 1919—1921 роках — у Червоній армії, служив політпрацівником ескадрону, полку, бригади, Східного й Туркестанського фронтів.

Член РКП(б) з квітня 1920 року.

У 1921—1925 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана (закінчив 2 курси).

У 1925—1927 роках — технічний секретар Організаційного бюро ЦК РКП(б). У 1927—1930 роках — технічний секретар Політичного бюро ЦК ВКП(б).

У 1930—1934 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Московського обласного комітету ВКП(б).

У 1934—1936 роках — заступник завідувача, 4 лютого 1936 — березень 1939 року — завідувач відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

22 березня 1939 — 4 травня 1946 року — секретар ЦК ВКП(б).

31 березня 1939 — 13 квітня 1946 року — начальник Управління кадрів ЦК ВКП(б).

30 червня 1941 — 4 вересня 1945 року — член Державного Комітету Оборони СРСР, уповноважений з авіаційної промисловості.

21 серпня 1943 — 1945 року — голова Комітету при РНК СРСР по відновленню народного господарства в районах, звільнених від фашистської окупації.

15 травня 1944 — 15 березня 1946 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР.

20 серпня 1945 — 26 червня 1953 року — член Спеціального комітету № 1 при РМ СРСР. Приділяв увагу низці найважливіших галузей оборонної промисловості, зокрема створенням ядерної і водневої бомби.

2 серпня 1946 — 5 березня 1953 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. З 1947 року — голова Бюро РМ СРСР по сільському господарству і заготівлях.

1 липня 1948 — 14 березня 1953 року — секретар ЦК ВКП(б) (КПРС).

5 березня 1953 — 8 лютого 1955 року — голова Ради міністрів СРСР.

8 лютого 1955 — 29 червня 1957 року — заступник голови Ради міністрів СРСР та міністр електростанцій СРСР. На посаді міністра електростанцій змінив Олексія Павленка, який став його першим заступником.

У 1957—1958 роках — директор Усть-Каменогорської гідроелектростанції Казахської РСР.

У 1958—1961 роках — директор Екібастузької теплоелектроцентралі Павлодарської області Казахської РСР.

У листопаді 1961 року виключений з КПРС.

У 1961—1968 роках — на засланні в Екібастузі Павлодарської області Казахської РСР.

З 1968 року — на пенсії.

• Чимало експертів з дослідження Радянського Союзу вважали, що логічним вибором наступника після смерті Сталіна був би саме Георгій Маленков.^[10][11]

• Герой Соціалістичної Праці (30.09.1943) — «за особливі заслуги в області посилення виробництва літаків і моторів у важких умовах воєнного часу»
• три ордени Леніна (30.09.1943, 6.11.1945, 7.01.1952)
• медалі

• Податок на дерева

• Ю. І. Шаповал. Маленков Георгій Максиміліанович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 470. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• Маленков [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.