Маломиколаївка (село) — Вікіпедія

село Маломиколаївка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Синельниківський район
Громада Миколаївська сільська громада
Облікова картка Маломиколаївка 
Основні дані
Засноване до 1859
Населення 249
Площа 74 га км²
Поштовий індекс 52732
Телефонний код +380 5631
Географічні дані
Географічні координати 48°26′15″ пн. ш. 36°21′51″ сх. д. / 48.43750° пн. ш. 36.36417° сх. д. / 48.43750; 36.36417Координати: 48°26′15″ пн. ш. 36°21′51″ сх. д. / 48.43750° пн. ш. 36.36417° сх. д. / 48.43750; 36.36417
Середня висота
над рівнем моря
116 м
Водойми річки: Самара, Лозова
Місцева влада
Карта
Маломиколаївка. Карта розташування: Україна
Маломиколаївка
Маломиколаївка
Маломиколаївка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Маломиколаївка
Маломиколаївка
Мапа
Мапа

Маломикола́ївка — село в Україні, у Синельниківському районі Дніпропетровської області. Входить до складу Миколаївської сільської громади. Населення становить 330 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Маломиколаївка розташоване на правому березі річки Самара, у яку впадає річка Лозова. Вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Шевченка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Новопричепилівка, на протилежному березі — селище Петропавлівка.

Історія

[ред. | ред. код]

На південний захід від Маломиколаївки розташована археологічна пам'ятка — Смердючий майдан.

На мапах початку XIX століття називається Миколаївкою. За даними 1859 року Миколаївка була панським селом. 32 подвірь, 311 мешканців. На півдні сучасної Маломиколаївки у 19 сторіччі існувало панське поселення Братолюбівка. У 1859 році тут у 8 подвір'ях мешкало 26 осіб[1].

До 2017 року орган місцевого самоврядування — Петрівська сільська рада.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Петропавлівського району, село увійшло до складу Синельниківського району[2].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Село здобуло перемогу у V Всеукраїнському конкурсі «Неймовірні села України 2020» та отримало головний приз — 100 тис. грн на реалізацію бізнес-проєкту «Герцевський shop», метою якого, є розвиток виробництва цукатів з овочів та фруктів. Село є гарбузовою столицею України, тут кожне домогосподарство займається їх вирощуванням, тому громада села вирішила, що можна з гарбузів робити класний, а головне — корисний продукт — цукати.[3].
  • На Герцовій горі (102 м) розташований найбільший герб України та найбільша в країні підкова.
  • У всьому ОТГ знають, що в цих краях найчистіше повітря та охайні вулички.
  • Ведуться роботи з будівництва пляжу на Самарі. Річка є предметом гордощів місцевих жителів. А за річкою розташовані лимани, на яких оселилися дикі тварини та рідкісні птахи.[4].
  • Село претендує на звання гарбузової столиці України. Завдяки продукту, який часто йде на корм худобі, місцеві мешканці вирішили відродити село, зробити його особливим, започаткувати унікальний фестиваль та крафтове виробництво. У 2021 році в селі влаштували власне свято — жовтневий міні-фестиваль «Герцевський Гарбуз#FEST». Тематика заходу присвячена гарбузу. Серед приготовлених з неї страв стали «коронними» гарбузові цукати[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Мале село з великими амбіціями. Визначено переможця конкурсу Неймовірні села України 2020
  4. Цукати принесли Маломиколаївці перемогу у конкурсі «Неймовірні села України». Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  5. Одне з сіл Дніпропетровщини може стати гарбузовою столицею України [Архівовано 27 листопада 2021 у Wayback Machine.] // 056.ua, 2021-11-26 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]