Мануель Пуїг — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пуїг.
Мануель Пуїг
Manuel Puig
Ім'я при народженніManuel Puig
ПсевдонімManuel Puig
Народився28 грудня 1932(1932-12-28)[1][2][…]
Хенераль-Вільєгасd, Буенос-Айрес, Аргентина
Помер22 липня 1990(1990-07-22)[1][4][…] (57 років)
Куернавака, Мексика
·інфаркт міокарда
ГромадянствоАргентина Аргентина
Національністьаргентинець
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботибелетристика[5], проза[5], роман[5], драма[5], оповідання[5], сценарій[5] і сексуальна меншина[5]
Alma materУніверситет Буенос-Айреса
Мова творівіспанська
Напрямокфантастика, Поп-арт, Постмодернізм
Жанрфантастика, проза, п'єса
Автограф
CMNS: Мануель Пуїг у Вікісховищі

Мануель Пуїг (ісп. Manuel Puig; 28 грудня 1932, Хенераль-Вільєгас, провінція Буенос-Айрес, Аргентина — 22 липня 1990, Куернавака, Мексика) — аргентинський письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мануель Пуїг народився у родині Бальдомеро Пуїга (Baldomero Puig) та Марії Олени Делледонне (María Elena Delledonne), у невеликому провінційному містечку Вільєгас, яке стало сценою для кількох його майбутніх романів.
З дитинства він полюбив кіно (завдяки чому навіть вивчив англійську). Переїхавши у 1946 році до Буенос-Айреса, Мануель став відвідувати американську школу, потім почав вивчати архітектуру, але незабаром, у 1951 році, віддавши перевагу філософії, поступив до університету Буенос-Айреса.
У 1955 році він отримав стипендію у Центрі експериментального кінематографа і поїхав навчатися до Рима. Однак те, чого його навчали, не збіглося з його сподіваннями, і він відправився колесити по Європі. Пуїг жив у Парижі, Лондоні, Стокгольмі, працював учителем, помічником директора фільму, посудомийкою, перекладачем субтитрів.
Тоді ж Пуїг почав працювати над своєю першою книгою. Отримавши роботу в «Air France», він перебрався в Нью-Йорк, де пізніше читав лекції у Колумбійському університеті. У 1967 році Мануель Пуїг повернувся на батьківщину, а в 1968 році був опублікований його дебютний, частково автобіографічний роман «Зрада Ріти Хейворт».
У 1974 році, після виходу роману «Справа в Буенос-Айресі» (1973), в якому була помітна критика перонистської політики, загроза репресій з боку режиму Ісабель Перон змусила письменника емігрувати. У 1974 р. був змушений виїхати до Мексики, з 1976 по 1980 роки жив у США. З 1981 жив у Бразилії, у 1989 знову повернувся до Мексики.
Незадовго до смерті Мануель купив будинок у Куернаваці (Мексика), де він хотів жити разом із своєю старою матір'ю, але його життя несподівано обірвалося. Помер Мануель Пуїг від інфаркту у віці 57 років.

Творчість

[ред. | ред. код]

У своїх романах Мануель Пуїг створив мозаїчну картину латиноамериканської сучасності у вигляді тонко стилізованого колажу з стереотипів популярної словесності — пісеньок в жанрі танго, мелодраматичних кінороманів, літературної та кінематографічної фантастики, побутових радіоп'єс, модних і жіночих журналів, зразків реклами, що зближує його оповідну техніку з принципами поп-арту. Написав кілька п'єс і кіносценаріїв. Його роман «Зрада Ріти Хейворт» у 1965 році був висунутий видавництвом Seix Barral на премію Literaturpreis Biblioteca Breve, і у 1969 році був названий газетою Ле-Монд найкращим твором 1968/1969 року. Після успіху його другого роману Boquitas pintadas («Найкрасивіше Танго світу») у 1973 році побачив світ його третій роман The Buenos Aires Affair («Справа в Буенос-Айресі»), який був заборонений через аргентинську військову диктатуру. Найбільш успішний роман Пуїга, «Поцілунок жінки-павука» (1976). Сам автор створив на його основі п'єсу. У 1985 році режисер Гектор Бабенко зняв фільм «Поцілунок жінки-павука», який був номінований на премію «Оскар». У 1992 на Бродвеї був поставлений однойменний мюзикл, який мав гучний успіх. Ганс Вернер Хенце збирався писати оперу за його мотивами. У 1988 році виходить останній роман Мануеля Пуїга Cae la noche tropical (Падає тропічна ніч). Після його смерті залишився незавершений роман Humedad relativa 95 %. («Відносна вологість 95 %»).

Поцілунок жінки-павука

[ред. | ред. код]

Політв'язень Валентин та гей Моліна, який попав в тюрму за розтління малолітніх, починають в тюремних застінках своєрідний кінодіалог, розповідаючи один одному сюжети різних фільмів, і поступово зближуються. Образ Моліни автобіографічний: Пуїг з дитинства любив одягатися як дівчинка і говорив про себе в жіночому роді. Кожен вечір Валентин і Моліна засипають в передчутті продовження черговий кіноповісті. Валентин не підозрює, що все, що відбувається — це хитро спланована змова… Але одночасно він розповідає Моліні символічну історію про поцілунок прекрасної жінки-павука, ніжність якої змушує забути про сплетене нею павутиння. Роман складається з цілої мозаїки планів — переказ фільмів, емоційні трагедії, міркування про причини гомосексуальності, майже театральні діалоги. У результаті створюється багатовимірне художнє полотно. Але кіно закінчується, і Моліна виходить на свободу… Для Пуїга дуже важливим у романі було питання про природу гомосексуальності. Він супроводжує текст коментарями з праць Фрейда та інших психоаналітиків.

Головні твори

[ред. | ред. код]

Романи:

  • «Зрада Ріти Хейворт» (1968, рос. пер. 1991)
  • «Фарбовані губки» (1969, рос. пер. 2004), екранований Л. Торре-Нильсоном в 1970 р.
  • «Любов в Буенос-Айресі» (1973, рос. пер. 1993)
  • «Поцілунок жінки-павука» (1976, рос. пер. 2003)
  • «Падає тропічна ніч» (1988, рос. пер. 2010)
  • «Відносна вологість 95 %» (1990, не завершений)

Листування:

  • Querida familia. Tomo 1, Cartas europeas, 1956—1962. Buenos Aires: Editorial Entropía, 2005
  • Querida familia. Tomo 2, Cartas americanas: New York, 1963—1967; Río de Janeiro, 1980—1983. Buenos Aires: Editorial Entropía, 2006

Образ у мистецтві

[ред. | ред. код]

Бразильському періоду життя Пуїга присвячений ігровий фільм аргентинського кінорежисера Хав'єра Торре[6] «Стежка в тропіках»[7] (2004), за роль письменника актор Фабіо Астея отримав премію, а режисер був визнаний кращим на МКФ в Грамаду.

Література про письменника

[ред. | ред. код]
  • Lavers N. Pop culture into art: the novels of Manuel Puig. Columbia: University of Missouri Press, 1988.
  • Tittler J. Manuel Puig. New York: Twayne Publishers, 1993
  • Bacarisse P. Impossible choices : the implications of the cultural references in the novels of Manuel Puig. Calgary: University of Calgary Press; Cardiff: University of Wales Press, 1993.
  • Martí-Peña G. Manuel Puig ante la crítica: bibliografía analítica y comentada (1968—1996). Frankfurt/Main: Vervuert; Madrid: Iberoamericana, 1997
  • Encuentro Internacional Manuel Puig: 13-15 de agosto de 1997, La Plata. Rosario: Beatriz Viterbo Editora, 1998
  • Zapata M. L'Œuvre romanesque de Manuel Puig. Figures de l'enfermement. Paris: L'Harmattan, 1999.
  • Levine S.J. Manuel Puig and the spider woman: his life and fictions. New York: Farrar, Straus and Giroux, 2000.
  • Speranza G. Manuel Puig: después del fin de la literatura. Buenos Aires: Grupo Editorial Norma, 2000.
  • Logie I. La omnipresencia de la mímesis en la obra de Manuel Puig: análisis de cuatro novelas. Amsterdam; New York: Rodopi, 2001.
  • Onaindia J.M. Manuel Puig presenta. Buenos Aires: Fundación Internacional Argentina, 2006.
  • Puig por Puig: imágenes de un escritor/ Julia Romero, ed. Madrid: Iberoamericana; Frankfurt am Main: Vervuert, 2006
  • Morales Saavedra I. El mundo femenino en la obra de Manuel Puig. Monterrey: Universidad Autónoma de Nuevo León, 2008
  • Corbatta J. Manuel Puig: mito personal, historia y ficción. Buenos Aires: Corregidor, 2009
  • Портрет в дзеркалах: Мануель Пуиг// Іноземна література, 2003, № 10, c.251-283 (див.:[1])
  • Дубін Б. Я як інший: роман голосів// Він же. На полях листа: Нотатки про стратегії думки і слова в XX столітті. М.: Emergency Exit, 2005, с. 239—246

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Хавьер Торре(Javier Torre)
  7. ↑ Vereda tropical. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 24 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мануель_Пуїг