Марголін Арнольд Давидович — Вікіпедія
Арнольд Давидович Марголін | |
---|---|
Голова дипломатичного представництва УНР у Великій Британії | |
1919 — 1920 | |
Президент | Симон Петлюра |
Прем'єр-міністр | Андрій Лівицький |
Попередник | Стаховський Микола Ананійович |
Наступник | Олесницький Ярослав |
Заступник Міністра закордонних справ УНР | |
1918 — 1919 | |
Народився | 4 (16) листопада 1877[1] Київ, Київська губернія, Російська імперія |
Помер | 29 жовтня 1956 (78 років) Вашингтон, округ Колумбія, США |
Відомий як | дипломат, адвокат, суддя, журналіст, політик, публіцист, громадський діяч, письменник |
Громадянство | Російська імперія→ УНР→ США |
Національність | єврей |
Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Політична партія | Українська партія соціалістів-федералістів |
Батько | Марголін Давид Семенович |
Професія | Адвокат, дипломат |
Марго́лін Арно́льд Дави́дович (4 (16) листопада 1877, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 29 жовтня 1956, Вашингтон, округ Колумбія, США) — адвокат, дипломат, громадський діяч і письменник, член Української партії соціалістів-федералістів; при Директорії УНР — заступник міністра закордонних справ і дипломатичний представник в Лондоні і в Парижі; член української делегації на мирній конференції в Парижі.
Народився 4 (16) листопада 1877 року[2] в Києві в єврейській родині знаного київського підприємця, банкіра й купця 1-ї гільдії Давида Марголіна.
Закінчив юридичний факультет Київського університету (1900), навчався за кордоном у Німецькій імперії і Французькій республіці. Був членом Колегії адвокатів Росії.
Брав участь у кількох процесах щодо єврейських погромів, став широко відомим після участі в «справі Бейліса» як слідчий та адвокат. У 1911–1913 роках керував таємним «Комітетом захисту Бейліса».
У 1905–1917 роках — Генеральний секретар Південноросійського відділення Союзу за рівні права євреїв у Росії. Засновник і голова Єврейської територіальної організації (1906–1913). До 1917 року був членом ЦК Партії народних соціалістів.
Під час української революції 1917—1921 вступив до Української партії соціалістів-федералістів. З березня 1918 року був членом Генерального суду УНР та Української Держави, обіймав посаду заступника народного міністра закордонних справ у кабінетах Володимира Чехівського і Сергія Остапенка.
Очолював українську місію в Лондоні (Велика Британія) до листопада 1920 року, а також репрезентував Українську Народну Республіку під час переговорів з представниками Антанти в Одесі (1919) та на Паризькій мирній конференції 1919–1920 років.
«Серед військ армії Петлюри, на противагу денікінській армії, все ж спостерігалися випадки, коли окремим особам або частинам удавалося відвернути або зупинити погроми. Так, 13 березня 1919 року підоспілі солдати Української армії зуміли припинити єврейський погром у Коростені, вчинений Червоною армією. А в Лубнах погрому вдалося уникнути лише завдяки тому, що в рядах Української армії знайшлося 100 осіб, котрі із зброєю в руках вийшли проти погромників. Місто було врятоване, але 14 зі 100 загинули, обороняючи лубенських євреїв».
Починаючи від 1922 року Арнольд Марголін — на еміграції в США. Працював юристом, перекладачем, читав лекції в університетах. Виступив на захист Симона Петлюри, показавши безпідставність звинувачень останнього в антисемітизмі, сприяв українсько-єврейському порозумінню.
Працював на посаді професора в Українському технічному інституті в Нью-Йорку (США), його президент (1954–1955). 1950 року його було обрано почесним доктором права Українського вільного університету (Мюнхен, ФРН). Марголін підтримував зв'язки з ліберально-демократичними та помірковано-соціалістичними діячами української діаспори, співпрацював з тижневиком «Народна воля».
Арнольд Марголін помер 29 жовтня 1956 року в США.
- Донька — Любов-Мальвана Арнольдівна Марголіна (у шлюбі Ганзен), член-кореспондент УВАН у США, дослідниця у галузі сільського господарства.
Арнольд Марголін писав російською, англійською та французькою мовами, серед його праць:
- Изъ области уголовнаго права. — Кіевъ : Работникъ, 1907. — 127 с. (рос. дореф.)
- Роль и значеніе Ломброзо въ эволюціи понятій о преступленіи и наказаніи. — Кіевъ : Тип. С. Г. Слюсаревскаго, 1910. — 20 с. (рос. дореф.)
- Въ полосѣ ликвидаціи : Очерки : Рѣчи : Кассаціонныя жалобы . — СПб. : Тип. С. Г. Слюсаревскаго, 1911. — 204 с. (рос. дореф.)
- Украина и политика Антанты : (Записки еврея и гражданина). — Берлин : С. Ефрон, 1922. — 397 с. (рос.)
- Vengeance ou raison? — Petrograd, 1902. (фр.)
- Apercu critique des traits fondamentaux du nouveau code penal russe. — Paris, 1905. (фр.)
- The Trial of A. D. Margolin Petrograd, 1916. (англ.)
- The Jews of Eastern Europe. — New York City, 1926. (англ.)
- The New Palestine, 1926. (англ.)
- From a Political Diary : Russia, the Ukraine, and America, 1905-1945. — New York : Columbia University Press; London : Geoffrey Cumberlege, Oxford University Press, 1946. — VIII + 280 pp. (англ.)
- 2003 — «Арнольд Марголін — видатний українець і єврей» (НКХФ ім. О. Довженка на замовлення Посольства США в Україні. Автор сценарію і режисер — О. Муратов.)[3]
- ↑ метрична книга
- ↑ Запис про народження № 363(м) у метричній книзі київського равінату за 1877 рік // ЦДІАК України. Ф. 1164. Оп. 1. Спр. 40 (394 — по старій нумерації). Арк. 217зв–218.
- ↑ Єврейська Україна: Олена Чучулашвілі. «Новий фільм Олександра Муратова» (листопад 2004, 22/89) (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 1 листопада 2010. Єврейська Україна: Олена Чучулашвілі. «Новий фільм Олександра Муратова» (листопад 2004, 22/89) (рос.)
- Ukrainians in the United Kingdom. Online encyclopaedia [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Арнольд Марґолін // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Словник
- Єврейська Україна [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Провідники духовності в Україні. МАРГОЛІН Арнольд Давидович [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Веденєєв Д. В. Марголін Арнольд Давидович [Архівовано 18 червня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
- Зозуля Я. А. Д. Марґолін: перший президент УТІ // Вісті. Український технічний інститут. – Нью-Йорк, 1957. – Ч. 5–6. – С. 1–6.
- Лаас Н. О., Смольніков Ю. Б.. Марголін Арнольд Давидович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 504. — ISBN 978-966-00-1028-1. [Архівовано 19 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Ліхтен Й. Арнольд Марґолін: Його життя і праця // Сучасність. – Мюнхен, 1977. – Ч. 5. – С. 68–73.
- Маврін О. Спогади Арнольда Марголіна про роботу Української делегації на Паризькій мирній конференції 1919 р. (Деякі неформальні результати формальної поразки української дипломатії) // Україна дипломатична, вип. 4. — К., 2004.
- Марґолін Арнольд // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 913. — 1000 екз. [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Стрельський Г. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917–1920) // Історія в школі. — 1998. — № 11.
- Стрельський Г. Марголін Арнольд Давидович // Українські історики ХХ ст.: Біобібліографічний довідник: (Серія: «Українські історики», вип. 2, ч. 2). — К., 2004.
- Стрельський Г. В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917–1920 рр.). К., 2000.
- Стрельський Г., Трубайчук А. Михайло Грушевський, його сподвижники й опоненти. — К., 1996.
- Хитерер В. Арнольд Давидович Марголин — защитник Бейлиса // Вестник Еврейского университета в Москве. — М.—Иерусалим, 1994. — № 3 (7). (рос.)
- Шульгин О. Без території: Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині. — К., 1998.
- Шульгин О. Я. Сторінка минулого (пам'яті А. Д. Марголіна) // Овид : журнал. — Чикаго, 1957. — № 9.
- Chubaty N. D. Dr. Arnold Margolin. «The Ukrainian Quarterly», 1956, vol. 12, nr. 4 (англ.)
- Khiterer V. Arnold Davidovich Margolin: Ukrainian-Jewish jurist, statesman and diplomat. «Revolutionary Russia», 2005, vol. 18, nr. 2 (англ.)
- Khiterer V. Jewish life in Kyiv at the Turn of the Twentieth Century. (англ.) // у кн.: Україна модерна, ч. 10. К.—Львів, 2006
- Національні меншини України під час Української революції [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Margolin A. From a Political Diary: Russia, the Ukraine, and America, 1905-1945. – New York, 1946.
- Margolin A. Ukraine and Policy of the Entente. – 1977.