Методи портфельного аналізу — Вікіпедія

Суть портфельного аналізу полягає в тому, що компанія розглядається як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, кожна з яких відносно самостійна. Мета портфельного аналізу — узгодження стратегій і найефективніше використання наявних інвестиційних ресурсів з точки зору досягнення стійкого положення компанії в цілому і зростання фінансових результатів.

Для найефективнішого розподілу інвестиційних ресурсів між стратегічними бізнес-одиницями, необхідно оцінити потенційну рентабельність, ризики та стратегічні перспективи розвитку кожної з них. У загальному випадку портфельний аналіз побудований на правилі, що чим вище потенціал розвитку бізнес-одиниці (зростання продажів і прибутку) і чим нижче ризики — тим вигідніше для компанії в цілому інвестування в розвиток цієї бізнес-одиниці. Інвестиційні ресурси при цьому можуть бути як зовнішні, так і внутрішні (прибуток інших бізнес-одиниць).

Основні принципи формування оптимального портфеля:

• диверсифікованість портфеля за ризиками;
• диверсифікованість портфеля по стадіях життєвого циклу об'єктів;
• диверсифікованість портфеля за об'єктами інвестування і донорам.

Також слід зазначити, що портфельний аналіз допомагає уникати «уніфікаційного» підходу до розвитку цих бізнес-одиниць при розробці корпоративних стратегій. Для кожної бізнес-одиниці позначаються самостійні пріоритети і цілі, що відповідають її положенням на ринку і ролі в портфелі.

Найпоширенішими методами портфельного аналізу є матричні методи. Матриці для портфельного аналізу звичайно є двовимірними таблицями (нам відома лише одна тривимірна матриця стратегічного аналізу — варіація матриці Ансофа), де по осях відкладаються прикордонні значення розглянутих факторів (важлива умова: між факторами не повинно бути строгої функціональної залежності). Квадранти утворюються перетинанням прикордонних значень обох чинників. Попадання бізнес-одиниць у той чи інший квадрант означає застосовність до них типових стратегічних рекомендацій.

Найбільш відомі матриці для портфельного аналізу:

• Матриця БКГ (BCG) — Аналіз темпів росту і частки ринку
• Матриця МКК (MCC) — Аналіз відповідності бізнесу місії підприємства і її ключовим компетенціям
• Матриця GE / McKinsey — Аналіз порівняльної привабливості ринку та конкурентоспроможності бізнесу
• Матриця Shell — Аналіз привабливості ресурсномісткою галузі в залежності від конкурентоспроможності
• Матриця Ансофа — Аналіз стратегії по відношенню до ринків та продуктів
• Матриця ADL — Аналіз життєвого циклу галузі та відносного положення на ринку

1. Визначення стратегічних бізнес-одиниць компанії.
2. Вибір матричного методу аналізу (див. вище).
3. Збір необхідної для побудови матриці інформації.

   Такою інформацією може бути:

   • Стан і тенденції розвитку галузей, в яких працюють бізнес-одиниці;
   • Конкурентоспроможність бізнесів;
   • Частка бізнес-одиниць на їх ринках;
   • Стадії життєвого циклу продуктів і галузей;
   • І т.п.
4. Побудова вибраних матриць портфельного аналізу.
5. На базі типових рекомендацій обраного методу матричного аналізу розробляються загальні стратегії для бізнес-одиниць.

• Огірко І. В. Інвестометрія та державне управління / І. В. Огірко, Ю. О. Шульжик // Економетрія: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. Хмельницький інститут регіонального управління та права. — Хмельницький, 2003. — С. 126—134.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2018)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (жовтень 2011)

Це незавершена стаття з фінансів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.